Українська мова спортивних оглядачів більше як 100 років тому. Просто пісня:
Копаний м'яч
Перший футбольний огляд українською мовою опублікувала газета "Діло" 24 жовтня 1910 року. Йшлося про товариський матч УСК-4 (Львів) - "Поділля" (Тернопіль) - 1:1, що відбувся за дев'ять днів до цього. Автор - Степан Гайдучок. Тут цікаві і терміни, які вживає дописувач, і помилки, на які він вказує гравцям обох команд. Подаю текст майже без змін і скорочень:
"З нагоди стрічи львівської дружини з тернопільською дружиною на змаганнях дня 15 жовтня позволю собі описати гру обох дружин, щоби побільшити досвід тих, що цікавляться союзняком. Гра скінчилася вислідом 1:1. Дружина тернопільської гімназії "Поділля" і академічної гімназії у Львові УСК-4 показалися собі рівні. Перша мала сильних, друга - зручних грачів.
![1]( "1")
УСК-4 (Львів). Фото з особистого архіву Лесі Крип'якевич (колекція Степана Гайдучка).
Грачі "Поділля" удержували між собою добру сполуку. Коли, однак, підвели м’яч під ворожу гряду, не вміли використати нагоди, щоби пробити ворота. Подавали собі м’яч перед воротами задовго і надумувалися, а противник мав проте час і стягав сили на оборону воріт. Часто збігалися нападаючі разом і відступали м’яч один другому. Тимчасом противник набігав і відбирав м’яч. Перенимання м’яча було не раз заповільне. Нападаючі повинні подавати м’яч скісно.
Передовсім повинні робити се злучники і чільники - крайники тут справувалися добре. Бити м’ячем просто і далеко вперед – значить се тільки що віддавати добровільно оружжя борби противникові. Сю хибу вміла дружина УСК-4 зручно використати.
Наріжняка повинен крайник так копати, що подає м’яч плоским луком перед ворота, а не так, що подає його щуром на поле. Таке виконання наріжняка лучається дуже рідко навіть в ліпших дружинах. Грачі повинні вправлятися в довгім бігу, щоби підчас гри в бігу за м’ячем не приставати з причини браку сил. Через приставляння дістає противник найліпшу нагоду, щоби відібрати м’яч.
На щире признання заслугує чемна гра "подолян", що уникали друляння, хотя й правила дозволяють його в певній мірі. Се вказує, що грачам не ходить лише виключно о виграш, але передовсім о приличну і гарну форму гри. "Подоляни" опанували зовсім правила гри, хоч грають доперва один рік. Помічники "Поділля" не повинні би занадто подаватися за нападом, а пам'ятати, що мають вони обов'язок підпомагати також залогу.
Всі грачі повинні би знати більше способів копання. Не вистарчить копати м’яч лише носом черевика і його боком. Треба також підбивати м’яч відбиттям або верхом ноги, замахнувши над нею луком від боку до внутр, дещо з гори в діл. Виглядає се так, немов би грач зачерпнув м’яч ногою, проте зоветься се "черпний коп". Треба також уміти копнути м’яч через себе до своїх, подаючи ціле тіло взад і підбиваючи м’яч ногою, коли вона в суставі зігнена в гак. Замало користала дружина також з гри головою, що нераз приносить велику пільгу. Чим ліпше грачі опановують м’яч, тим менше є бічняків і грядяків.
Дружина УСК-4 робила вражіння легкої і звинної дружини. Добре відбирання м’яча від противника, хоч інколи дещо загоряче, добра сполука нападів і, як на такий вік грачів - до 16 літ найвище, - витревалість в біганню і переслідуванню ворога, певність нападів в копанню давали грачам УСК-4 деколи велику перевагу над противником.
Коли б лише обі дружини були менше копали м’яч горою, то менше було би бічняків. Гра стала би через се живійшою і для видців інтереснійшою. Заложники і воротарі обох дружин блудили найбільше тим, що відбивали м’ячі то заслабо, то знов перед ноги противника або високо вгору, майже в стовп. Противник мав проте час розглянутися в положенні і відібрати м’яч. Позаяк помічники помагали найбільше нападачам, то заложники повинні були відсунутися від своїх воріт. Один був би пішов в поміч, а один зістав би в залозі".
![2]( "2")
Афіша змагань 15 жовтня 1910 року, в рамках яких відбувся футбольний матч УСК-4 - "Поділля" (пункт 8).
****
подяка за наводку![]()
василий иванов
Копаний м'яч
Перший футбольний огляд українською мовою опублікувала газета "Діло" 24 жовтня 1910 року. Йшлося про товариський матч УСК-4 (Львів) - "Поділля" (Тернопіль) - 1:1, що відбувся за дев'ять днів до цього. Автор - Степан Гайдучок. Тут цікаві і терміни, які вживає дописувач, і помилки, на які він вказує гравцям обох команд. Подаю текст майже без змін і скорочень:
"З нагоди стрічи львівської дружини з тернопільською дружиною на змаганнях дня 15 жовтня позволю собі описати гру обох дружин, щоби побільшити досвід тих, що цікавляться союзняком. Гра скінчилася вислідом 1:1. Дружина тернопільської гімназії "Поділля" і академічної гімназії у Львові УСК-4 показалися собі рівні. Перша мала сильних, друга - зручних грачів.
УСК-4 (Львів). Фото з особистого архіву Лесі Крип'якевич (колекція Степана Гайдучка).
Грачі "Поділля" удержували між собою добру сполуку. Коли, однак, підвели м’яч під ворожу гряду, не вміли використати нагоди, щоби пробити ворота. Подавали собі м’яч перед воротами задовго і надумувалися, а противник мав проте час і стягав сили на оборону воріт. Часто збігалися нападаючі разом і відступали м’яч один другому. Тимчасом противник набігав і відбирав м’яч. Перенимання м’яча було не раз заповільне. Нападаючі повинні подавати м’яч скісно.
Передовсім повинні робити се злучники і чільники - крайники тут справувалися добре. Бити м’ячем просто і далеко вперед – значить се тільки що віддавати добровільно оружжя борби противникові. Сю хибу вміла дружина УСК-4 зручно використати.
Наріжняка повинен крайник так копати, що подає м’яч плоским луком перед ворота, а не так, що подає його щуром на поле. Таке виконання наріжняка лучається дуже рідко навіть в ліпших дружинах. Грачі повинні вправлятися в довгім бігу, щоби підчас гри в бігу за м’ячем не приставати з причини браку сил. Через приставляння дістає противник найліпшу нагоду, щоби відібрати м’яч.
На щире признання заслугує чемна гра "подолян", що уникали друляння, хотя й правила дозволяють його в певній мірі. Се вказує, що грачам не ходить лише виключно о виграш, але передовсім о приличну і гарну форму гри. "Подоляни" опанували зовсім правила гри, хоч грають доперва один рік. Помічники "Поділля" не повинні би занадто подаватися за нападом, а пам'ятати, що мають вони обов'язок підпомагати також залогу.
Всі грачі повинні би знати більше способів копання. Не вистарчить копати м’яч лише носом черевика і його боком. Треба також підбивати м’яч відбиттям або верхом ноги, замахнувши над нею луком від боку до внутр, дещо з гори в діл. Виглядає се так, немов би грач зачерпнув м’яч ногою, проте зоветься се "черпний коп". Треба також уміти копнути м’яч через себе до своїх, подаючи ціле тіло взад і підбиваючи м’яч ногою, коли вона в суставі зігнена в гак. Замало користала дружина також з гри головою, що нераз приносить велику пільгу. Чим ліпше грачі опановують м’яч, тим менше є бічняків і грядяків.
Дружина УСК-4 робила вражіння легкої і звинної дружини. Добре відбирання м’яча від противника, хоч інколи дещо загоряче, добра сполука нападів і, як на такий вік грачів - до 16 літ найвище, - витревалість в біганню і переслідуванню ворога, певність нападів в копанню давали грачам УСК-4 деколи велику перевагу над противником.
Коли б лише обі дружини були менше копали м’яч горою, то менше було би бічняків. Гра стала би через се живійшою і для видців інтереснійшою. Заложники і воротарі обох дружин блудили найбільше тим, що відбивали м’ячі то заслабо, то знов перед ноги противника або високо вгору, майже в стовп. Противник мав проте час розглянутися в положенні і відібрати м’яч. Позаяк помічники помагали найбільше нападачам, то заложники повинні були відсунутися від своїх воріт. Один був би пішов в поміч, а один зістав би в залозі".
Афіша змагань 15 жовтня 1910 року, в рамках яких відбувся футбольний матч УСК-4 - "Поділля" (пункт 8).
****
подяка за наводку
василий иванов
