17 марта 1917 года в Киеве была создана Украинская Центральная Рада (УЦР) - национальный политический центр, впоследствии первый украинский парламент, который руководил национально-освободительным движением украинского народа, а затем и возрожденным государством - Украинской Народной Республикой (УНР). ![]( "17 березня. Пам’ятні дати")
Центральная Рада была создана по инициативе демократической украинской интеллигенции, объединенной в Общество украинских прогрессистов, с участием политических партий Украины, а также представителей рабочих, духовенства, военных, студентов, общественных и культурных организаций. Председателем УЦР был избран Михайло Грушевский, заместителями председателя Владимир Науменко и Дмытро Антонович. Состав Центральной Рады пополнялся и расширялся на демократической основе. Уже в конце июля УЦР насчитывала 822 члена. За все время своего существования Центральная Рада издала четыре Универсала (государственно-политические акты), которые определили этапы Украинского государства - от автономного до самостоятельного.
Своим І универсалом, 23 июня 1917 года, УЦР фактически провозгласила автономию Украины. Затем сформировала Генеральный Секретариат во главе с Владимиром Винниченко - первое правительство Украины. Второй Универсал - 16 июля 1917 года, был шагом назад, своеобразным компромиссом с российским Временным правительством. Он провозглашал, что окончательно форма автономии Украины будет решена Учредительным собранием России. После большевистского переворота в Петрограде Центральная Рада ІІІ Универсалом, 20 ноября 1917 года, провозгласила создание Украинской Народной Республики (УНР), с определением ее в федеральных связях с Россией. Как свидетельствовали результаты выборов во Всероссийское Учредительное собрание, 25 ноября 1917 года, она имела тогда за собой большинство населения Украины, поскольку украинские партии, играли ведущую роль в УЦР (а это были украинские эсеры и социал-демократы), получили 75 процентов голосов избирателей (большевики лишь 10%). Созванный 17 декабря 1917 года в Киеве I Всеукраинский съезд Советов крестьянских, солдатских и рабочих депутатов выразил полное доверие и поддержку Украинской Центральной Раде. Но дальнейшая деятельность Центральной Рады
значительно усложнилась противодействием местных большевиков и правительства Советской России, которые поставили себе целью любой ценой воспрепятствовать украинской независимости и не выпустить Украину из сферы своих интересов. Фактически уже с конца ноября 1917 года большевики начали готовиться к свержению Украинской Центральной Рады и захвату власти в Украине. Ленин и Троцкий написали «Манифест к украинскому народу с ультимативными требованиями к Украинской Раде», в противовес УЦР в Харькове было сформировано оккупационное советское правительство (Народный Секретариат), а Украина была провозглашена Республикой Советов. К тому же
Россия начала против Украины открытую вооруженную агрессию.Именно в этот чрезвычайно острый момент, 22 января 1918 года, и был обнародован ІV Универсал Центральной Рады, которым Украина провозглашалась независимым государством.
После этого был принят еще ряд важных законов - о 8-часовом рабочем дне, земельной реформе, денежной системе, государственном гербе УНР и тому подобное. Последний ее законодательный акт, принятый 29 апреля 1918 года в Киеве, принял Конституцию Украинской Народной Республики.
Вот такая у нас "общая история" с соседями-захватчиками. Порошенко обратился к народу по случаю 100-летия Украинской революцииПрезидент Украины Петро Порошенко сегодня сделал обращение по случаю начала празднования 100-летия событий Украинской революции 1917-1921 годов.
Об этом сообщает
пресс-службаГлавы государства.
![]( "Порошенко: Бажання незалежності не витравили і 70 років московської диктатури")
Українська еліта на початку Революції 1917–1921 років перебувала в полоні ілюзій про федеративну та демократичну Росію. І лише згодом
питання про незалежність настільки міцно укорінилося в свідомості українців, що його не змогли витравити 70 років жорсткої московської диктатури, заявив президент України.
“Протягом першого року Революції навіть тогочасна українська еліта перебувала в полоні автономістських ілюзій про міфічну федеративну та демократичну Росію. Універсал Центральної Ради про незалежність був лише четвертим, а, я абсолютно переконаний, мав би бути першим. Проте після Революції питання про незалежність настільки міцно укорінилося в свідомості українців, що його не змогли витравити цілих 70 років жорсткої московської диктатури”, - сказав Порошенко.
Він зазначив, що цілком поділяє думку Івана Лисяка-Рудницького, який писав: “Було би помилкою говорити про поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети, але внутрішньо переродила суспільство України”.
“На фундаменті Української національної революції 1917-1920 років розвивалося все дальше українське життя. Українська ідея, якою до того протягом десятиліть цікавилося лише вузьке кола національної інтелігенції, масово оволоділа селянами і пустила корені в середовищі робітництва”, - підкреслив президент.
Він вказав на те, що навіть більшовики мусили рахуватися з розмахом і силою українського національного руху. “Замість сукупності малоросійських губерній з’явилася Україна, - хай ще і не відокремлена, але вже виокремлена. І з юридично оформленим правом відділитися. Звичайно, в конституції Радянського Сюзу ту норму вважали мертвою, але ж ми, українці, її оживили, щойно склалися належні для того обставини”, - заявив глава держави.
Порошенко підкреслив, що Україна нині йде саме тим шляхом, який був проторований у час Української революції 1917–1921 років.
“І Центральна Рада, і Українська Народна Республіка, і Гетьманат, і Директорія проторували той шлях, яким Україна нині йде у майбутнє. І за це ми маємо бути вдячні визначним фігурам того часу, як-то: Михайло Грушевський, Павло Скоропадський, Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Євген Коновалець, Дмитро Донцов, Євген Петрушевич та інші. І вдячні мільйонам українців, які усвідомили свої національні та громадянські права. І найбільше - тим, хто за незалежність боролися зі зброєю в руках, хто були справжніми солдатами революції, - солдатами не в переносному, а в прямому сенсі слова”, - зазначив він.
Нині в Україні, як і за часів Української революції 1917–1921 років,
багато хто плутає демократію з махновщиною, що несе загрози втрати державності.«І в сьогоднішній Україні багато хто демократію плутає з махновщиною. Ми втратимо державність, якщо всі і кожний не усвідомлять, що монополію на застосування сили має тільки держава. Що всі акції протесту мусять мати виключно мирний характер. Що пристрасть до зброї належить демонструвати лише на фронті. А залізничні колії слід підривати на території ворога, а не в тилу власних військ», - наголосив глава держави.
Президент зазначив, що протидіятиме цим проявам усіма доступними законними методами. «Попереджаю тих, хто виходить за рамки названих принципів, закону та здорового глузду, що я протидіятиму всім, хто намагатиметься на догоду Росії насаджувати в Україні безлад та анархію. Протидіятиму і переконанням, словом, і силою правоохоронних органів», - сказав він.
Глава держави закликав усі партії - як представлені у Верховній Раді, так і позапарламентські - у жорсткій внутрішньополітичній боротьбі, властивій будь-якій демократії, «зважувати на ті надзвичайно складні зовнішні обставини, в яких ми будуємо європейську Україну».
«
Хочете боротися проти Президента – прошу дуже, на те ви й опозиція. Але Україну - не розхитуйте і не підпалюйте!» - наголосив Порошенко.
Формат війни на знищення, який нав’язує владі опозиція, є неприйнятним. Дуже важливо не допустити тих трагічних прорахунків, які прирекли на невдачу Українську революцію 1917-1921 років.“Опозиція пропонує, я би навіть сказав нав’язує, владі формат війни на взаємне знищення. Я ніколи не пристану на таку пропозицію. Всередині країни для мене всі політичні сили, - незалежно від того, при владі вони чи в опозиції, - є партнерами в розбудові незалежної, європейської, демократичної держави”, - заявив він.
Президент іще раз нагадав, що не допустить дострокових парламентських виборів, у яких зацікавлений російський агресор. “Оскільки, відповідно до Конституції, рішення про дострокові парламентські вибори і про розпуск парламенту приймає виключно Президент України, хочу ще раз наголосити: дострокових парламентських виборів, у яких насамперед зацікавлена Росія, я не підтримую. А отже - їх не буде”, - сказав він.
Глава держави наголосив на важливості єдності для просування реформ у країні. “Як Президент я пройшов свій екватор, парламент до нього наближається. Не так вже й багато часу до планових виборів. У нас є два роки для того, щоб на основі досягнутої макрофінансової та макроекономічної стабілізації утримати і прискорити відновлене економічне зростання, зробити перші результати реформ відчутними для якомога ширшого кола українців", - сказав Порошенко.
Сьогодні, як і 100 років тому, Україна захищає свою незалежність від російського агресора. У цій війні слід пам’ятати, до чого призводить розбрат, і не допустити тих трагічних прорахунків, які прирекли на невдачу нашу революцію 1917-1921 років. Головним із них були внутрішні незгоди в умовах зовнішньої агресії, підкреслив глава держави.
“
Пам’ятаймо як отченаш: тільки коли ми єдині – нас не здолати. Пам’ятаймо мудрість древніх: мужність творить перемогу, єдність творить непереможених. Пам’ятаймо українську пісню-молитву: “В єдності – сила народу, Боже, нам єдність подай!”. Слава Україні!” - заявив Порошенко.
Росія завжди користалася перевагами демократичних систем у сусідніх державах, щоб поглинути їх.“Росія завжди користалася в своїх інтересах перевагами демократичних систем у сусідніх державах, щоб поглинути їх: починаючи з часів Новгорода та Речі Посполитої й завершуючи Центральною Європою після Другої світової”, - сказав глава держави.
Президент наголосив, що і зараз розхитування ситуації в нашій державі зсередини є одним із способів гібридної війни Кремля проти України.
“За чотири роки Української національної революції минулого століття влада в Києві змінилася, уявіть собі, щонайменше 14 разів. Кому від того стало легше? Крім Кремля, який отримав тотальний контроль над Україною на цілих 70 років. Тому Москва хоче, щоб і зараз влада в Україні мінялася б з такою ж регулярністю”, - наголосив Порошенко.
Брак внутрішньої єдності, політичні чвари, анархія та отаманщина стали головною причиною того, чому українці втратили державність під час революції 1917–1921 років.“Що ж у нас тоді пішло не так і чому ми втратили незалежність, на відміну від наших найближчих сусідів? Перша причина – хибні ідеологічні установки: орієнтація на федерацію з Росією та дурман соціалістичної та комуністичної доктрин. Вони замість того, щоб консолідувати націю, розпалювали класову та соціальну ненависть між різними верствами українського суспільства і робили його вразливим перед зовнішнім ворогом. Мені здається, один лише Скоропадський наполягав на тому, що Україна не повинна стати полем для соціалістичних експериментів”, - сказав він.
По-друге, недалекоглядний, короткозорий пацифізм завадив вчасно створити військо, тверезо оцінити загрозу з боку Росії для незалежної України і “твердо підготуватися до зовнішньої агресії, що з боку білих, що зі сторони червоних”. “Російська інтервенція, російські війська та російська зброя – ось що зіграло тоді вирішальну роль у придушенні революції. І російська пропаганда – так само, бо українців найсолодшими обіцянками улещували саме більшовики. Нічого не нагадує?” - зазначив Порошенко.
По-третє, через брак міжнародної підтримки Україна в роки вирішальної сутички з росіянами залишилася сам-на-сам з агресором.
“Але головне, що не дало тоді постати українській незалежній державі – брак внутрішньої єдності, політичні чвари, анархія, отаманщина... Московсько-петроградські орди, немов сарана, хмара за хмарою, сунули в Україну. А деякі провідники українського руху тим часом вважали, що головне – підняти повстання проти гетьмана. Його організатори не цуралися перемовлятися з ленінським Раднаркомом, пропонуючи за допомогу в заколоті легалізувати в Україні більшовицьку партію”, - підкреслив президент.
За його словами, калейдоскопічна зміна урядів, перманентні змови і постійні заколоти не залишали жодних шансів на успіх.
“Самовільне зняття цілої армії з фронту вже не виглядало як екстраординарна подія. Військовий підрозділ міг відмовитися виконувати накази вищого командування, бо командиру підрозділу не подобався якийсь міністр в уряді, або так вирішила солдатська рада. Хтось переходив на бік червоних, хтось перебігав до білих. Хтось просто засновував собі власну армію, і значна частина території України опинилася врешті-решт під владою різноманітних “батьків” та регіональних “отаманів”. Це все відбувалося з розгулом беззаконня та диктатом грубої сили”, - сказав Порошенко.
“Таку українську історію, говорячи словами Винниченка, дійсно не можна читати без брому”, - додав президент.
![](http://static.ukrinform.com/photos/2017_03/thumb_files/630_360_1489609667-5149.jpg "В России завели дело за рекламу с "голосом Путина"")
