Quantcast
Channel: Вільно та Чесно про Головне
Viewing all 41163 articles
Browse latest View live

После возвращения Пу с Берлина Москва вызывает на секретный разговор Захараста

0
0
Главаря террористов "ДНР" Александра Захарченко вызовут в Государственную думу Российский Федерации (признана нелегитимной в Украине и полулегитимна на Западе), чтобы обсудить ситуацию, сложившуюся в оккупированных районах Донбасса.



Соответствующее решение было принято на заседании комитета нелегитимной Госдумы по делам СНГ, пишет NewsOboz.orgсо ссылкой на Интерфакс.

"Та ситуация, которая сейчас есть на Донбассе, устраивает только украинскую сторону, нас это устраивать не может. Может, пригласить парламентариев оттуда, может, Александра Захарченко и провести специальное совещание по этой теме, возможно, в закрытом режиме", - предложил член комитета Казбек Тайсаев.

Позже это предложение получило поддержку во время голосования.

Во время заседания комитета Тайсаев также обеспокоился ликвидацией паханов террористов.

"На Донбассе только из командного состава погибли 10 человек за последнюю неделю, боевые столкновения происходят каждый день", - сказал он.

Украина направила пять исков в Евросуд против РФ. Готовит еще один

0
0
Украина направила в Европейский суд по правам человека пять исков против России.

Об этом сказала на брифинге в Харькове в рамках открывшейся здесь двухдневной международной конференции "Усиление правовой способности громад" первый заместитель министра юстиции Украины Наталья Севостьянова, сообщает корреспондент Укринформа.



"Украина подала в ЕСПЧ 5 межгосударственных исков против России, которые поддерживает Минюст Украины. Иски касаются нарушения прав наших граждан, начиная с марта 2014 года и до сегодняшнего дня. Это вопросы и Крыма, и Донбасса", - отметила Севостьянова.

По ее словам, иски "коммуницированы, ... Россия должна дать ответ на поставленные вопросы, ... однако она всячески затягивает процесс".

"Также МИД Украины подал иск в Международный морской трибунал в связи с незаконным использованием Россией украинского морского шельфа", - добавила Севостьянова.

По ее словам, до конца этого года в ЕСПЧ будет еще подан иск против России за запрет крымскотатарского Меджлиса.

Что касается конференции, то она собрала в Харькове две сотни экспертов по вопросам права и активистов общественных организаций из разных регионов страны, заинтересованных в оказании бесплатной правовой помощи населению.

Среди спикеров конференции - представители отдела международного развития Посольства Канады в Украине и Канадского бюро международного образования, накопившие опыт по созданию Бюро бесплатной первичной правовой помощи населению.

Как сказал, отвечая на вопрос корреспондента Укринформа участник брифинга, директор Координационного центра по оказанию правовой помощи (Киев) Андрей Вишневский, в Украине с 2015 года за счет госбюджета (218 млн грн в год - ред.) уже действуют более 400 подобных Бюро, в том числе, 24 - на территории Харьковщины, причем 20% затрат погашают канадские спонсоры проекта.

Усох: в соцсетях высмеяли плюгавость Путина

0
0
Пользователи социальных сетей активно обсуждают фотографию главаря Мордора Владимира Путина, которая появилась во время переговоров "нормандской четверки".



На фотографии запечатлена встреча канцлера Германии Ангелы Меркельпрезидента РФ В. Путина. На фоне Меркельрост Путина кажется очень маленьким, сообщает NewsOboz.orgсо ссылкой на УН.



ЕС готов отказаться от российского газа, если Кремль не прекратит агрессию в Украине и Сирии

0
0
Европейский Союз может отказаться от российского газа, если Кремль не прекратит военную агрессию против Украины и Сирии.



Об этом заявила глава фракции «зеленых» в Европейском парламенте Ребекка Хармс, информирует news.eizvestia.com.

«Сейчас военные действия на востоке Украины не столь интенсивны, как до Минских соглашений. Но война продолжается. То есть нашей окончательной цели мы не добились. Санкции никогда не дают немедленного эффекта. И тем не менее, они нам определенно нужны, чтобы достичь наших целей и по Сирии», — сказала она.

Хармс подчеркнула, что если Германия приостановит работу над «Северным потоком-2», то ЕС прекратит импорт российского газа. Это, в свою очередь, приведет к тому, что бюджет РФ перестанет получать доход, из которого Москва финансирует свою военную машину.

По словам еврочиновницы, в случае дальнейшего развертывания агрессии России, Брюселль пойдет на пересмотр энергетических отношений.

«Важные шаги уже сделаны. У нас есть альтернативная стратегия закупки газа, есть свои технологии производства электроэнергии. Это позволит нам стать более независимыми. Мы должны продемонстрировать России, что дальнейшая эскалация скажется, в том числе, и на сотрудничестве в энергосекторе», — резюмировала Хармс.

В Питере за "плохие слова"о Мотороле уволили повара, а потом вообще ресторан закрыли

0
0
И этот городишко называет себя культурной столицей Мокшании? Ха!

В Санкт-Петербурге закрылся ресторан, шеф-повар которого иронически высмеял смерть террориста Арсена Павлова "Моторолы".



После смерти боевика шеф-повар и основатель ресторана написал грубый пост о "Мотороле", в котором сильно чувствовалась насмешка над его "героизацией", пишет 24 канал.

Впоследствии мужчина удалил свое сообщение и написал пост-извинение. Однако ресторан сообщил, что шеф-повара все-таки уволили.



Вечером 19 октября ресторан опубликовал прощальный пост.

Слова могут быть разными. Некоторые помогают нам, некоторые же наоборот. Но как мы все помним: слово – не воробей. Ну а дальше Вы знаете. То, что сказано – назад не вернешь, – добавили в учреждении.

C1tizen
Слова могут быть разными. Некоторые помогают нам, некоторые же наоборот. Но как мы все помним: слово - не воробей. Ну а дальше Вы знаете. То, что сказано - обратно не вернёшь. То, что сделано - можно лишь попробовать переделать.

Наш ресторан #C1TIZEN закрыт. И не хотелось бы уходить расставшись не очень хорошо. Ведь сколько прекрасного у нас с Вами было за столь не долгий срок.

Мы хотели бы извиниться перед теми, кого обидели, расстроили. Мы хотели бы попрощаться с теми, кому были не безразличны.

Спасибо Вам всем за отзывы, доброту, ваши улыбки и прекрасное настроение.
Мы этого не забудем

За 10 лет Украина субсидировала Россию и ее народец минимум на $80 миллиардов

0
0
Украина за 10 лет потратила на закупку импортного газа почти $80 млрд.



Об этом на круглом столе: "Когда Украина перестанет импортировать газ? Технология добычи газа с помощью гидроразрыва пластов" сказал исполнительный директор Ассоциации газодобывающих компаний Украины Роман Опимах, сообщает корреспондент Укринформа.

"Правительство взяло амбициозную цель в добыче газа выйти на уровень самообеспечения до 2020 года и добывать 27 млрд кубометров украинского газа. Мы понимаем, что если эта программа будет выполнена, то до 2020 года может быть добыто дополнительно свыше 40 млрд кубометров газа. А это значит в первую очередь - замещение импорта. Например, за последних 10 лет на закупке газа Украина потратила почти $80 млрд", - сказал Опимах.

Он отметил, что повышение добычи собственного газа будет означать не только усиление энергетической безопасности нашей страны, но и "улучшение торгового баланса и создание рабочих мест как в самой отрасли, так и в смежных секторах экономики".

П’ять копійок:Как известно, до Революции Достоинства Украина покупала газ у России в гораздо больших объемах, чем любая другая страна и по самым завышенным ценам. Торговля сырьем для Москвы является главным источником пополнения бюджета. Таким образом, украинские граждане все годы независимости своим горбом кормили нахлебников россиян. Всем своим благосостоянием в 2000-е годы россияне обязаны непосредственно украинцам.
Напомню, Украина не покупает российский газуже 329дней.

Как руцкимирЪ "спас"Донбасс: живые стали завидовать мертвым

0
0
Наверное, если я скажу, что мне жаль стариков, это будет звучать как-то слишком патетично.



Но я совершенно искренне считаю, что с определенного момента жизни возраст перестает быть плюсом (если был им когда-то), а начинает работать в минус. И происходит это отчего-то все более ощутимо с каждым годом, пишет Ольга Черненко для 24 канала, передает NewsOboz.org.

Вы замечали, что стариков, как детей, называют на "ты"? Детям еще неважно, а пожилым, вероятно, уже... Хотя отчего? В какой момент происходит такое обезличивание и приравнивание к младенцам? Вместе с этим "ты" и пренебрежительность, сквозящая в обращении, и снисходительность.

Как будто с возрастом человек выходит в тираж - не нужен, не желателен, мешает. Пока ты молод, есть все шансы, активно вращаясь, добиться чего-то. Знаниями, способностями, везением... В общем, шансы есть. А возрастом - удел скромных радостей, воспоминаний и ожиданий своего часа Х.

И до этой войны я встречала достаточно несчастных стариков - ненужных детям, потерянных в затянувшемся отрезке между старостью и смертью. А знаете, мое изумление в августе 2014 - реплики стариков в доме престарелых в Луганске: "Повезло тем, кто убрался до этого лета". Вполне искренняя зависть умершим, не дожившим до лета 2014.

Им и до войны жилось не очень-то - предельно экономное питание, режимный объект хоть и с подобием неплохого санатория, плохо прикрываемое пренебрежение персонала с формальным конкурсом на долгожителей.

Будто бы не опишешь это место плохо, которому больше подошло бы название "Последнее пристанище" - редко кто уезжал оттуда домой, но все без исключения - на кладбище, раньше или позже. А летом 2014, когда персонала осталось раз-два и ... все, запас взрослых подгузников иссяк, а питание стало походить на его видимость, живые стали завидовать мертвым.

На территорию пансионата попал снаряд. Погибли колясочники - они грелись каждый день на солнце возле домика охранника на входе. Погиб охранник. Всех заставляли бегать прятаться в подвал во время обстрелов. Подвал никто не оборудовал под бомбоубежище, там был строительный мусор, в него вела крутая лестница и самое главное - не было света. Те, кто ходил, мог спускаться, а лежачие? Ждали в палатах. Вообразите себе тех, кто слышит, может слышать, и может только ждать - прекращения обстрела, возвращения людей в палату. Ждать без света под свист снарядов.

Я была в августе-2014 в луганском доме престарелых. Зашла проведать знакомую. Принесла фруктов. Она спросила, как мы, рассказала как они. Не жаловалась, смысл? Скупо сказала, что бегала поначалу в подвал (если "бегать" и ее почти 90 лет могут стоять в одном предложении). Бегала, потом решила, что будет ждать в комнате. Ложилась и ждала. Ложилась в постель, на свои подушки, которые привезла с собой из разрушающегося дома несколько лет назад, заселяясь в гериатрический пансионат. Роскошные подушки и маленькое, почти детское тельце... Уязвимый возраст! Смерти не дождалась, хотя от очередного разрыва вылетело в палате стекло. Когда я пришла, окно уже было затянуто пленкой.

Наверное, если кто-то из нас и думает о старости, то представляет ее активной, самостоятельной, в здравом уме. А еще в окружении любящих и любимых детей и внуков... Почему испытание войной выпало на долю тех, кто пережил еще ту войну и помнит ее? Кто в силу возраста и болезней не мог уже ходить и голосовать, не мог и не хотел, но стал в один ряд со всеми, за одно, за компанию...

Старость - уязвимый возраст. Хрупкий, обидчивый, ранимый. И грань между сегодня и этим неотвратимым завтра слишком призрачная. Хотела бы сказать - берегите близких, но упрекнете меня в менторстве. А я не смогла после того лета ходить с дом престарелых. Поняла - не могу.

Смалодушничала. Меня, вероятно, еще долго ждала моя знакомая. А я поняла, что не могу сдерживать слез при ней. Раньше получалось, а после этой пленки на окне и воронок перед входом не смогла.

Украинец принес победу "Шальке"над российским "Краснодаром"

0
0


Гол украинского хавбека Евгения Коноплянки принес выездную победу немецкому "Шальке-04" из Гельзенкирхена над российским "Краснодаром" в матче 3-го тура группового этапа Лиги Европы УЕФА.

Коноплянка отличился результативным ударом на 11-й минуте - 1:0, сообщает Укринформ.

В первом тайме украинец имел еще одну хорошую возможность для взятия ворот, однако оформить дубль на стадионе в Краснодаре Евгений не успел - на 67-й минуте его заменил Алессандро Шопф.

Отметим, что "Шальке", донецкий "Шахтар", а также "Зенит" - единственные команды, одержавшие по три победы, а украинские "горняки" к тому же ни разу не пропустили.

Напомню, украинский "Шахтар" разгромил во Львове бельгийский "Гент".

В четверг, 20 октября, на "Арене Львов" украинская команда в отличном стиле обыграла бельгийский "Гент" - 5:0, сообщает Укринформ.



Футболисты донецкого "Шахтара" одержали третью победу подряд в групповом этапе нынешнего розыгрыша Лиги Европы УЕФА.

Мячи забили Виктор Коваленко (12-я минута), Факундо Ферейра (30), Бернард (46), Тайсон (75) и Максим Малышев (85).

Турнирное положение после 3-х туров: "Шахтар" - 9 очков, "Гент" - 4, "Брага" - 2, "Коньяспор" - 1.

Скрепы треснули: женская сборная России по мини-футболу сыграла матч в хиджабах (фото)

0
0
Женская сборная России по мини-футболу сыграла с Ираном в хиджабах:
1
Ассоциация мини-футбола России

Почитайте, как у духовноскрепных в комментариях подгорает:

когда приедут к нам играть, пусть надевают кокошники, у нас просто традиции такие...почему мы должны подстраиваться под этих животных? почему на байкотировать матч?
а где можно найти пофамильный состав нашей сборной в матче?
Артём, сам в кокошнике играешь?
ахахахах, нас поставили в такое положение, что если мы б не одели их, были б последними людьми в их стране...за какой результат? за результат товарки? что ты несешь вообще ахахахах, нас христиан по вере своей, нарядили в мусульманские наряды в дань уважения...это позорище не иначе...тем более все это сделано ради зрителей...наши игроки что, в цирке, в роли животных?
кокошник не является обязательным к ношению у нас
Позор!!!
а ты иди на бутылке сиди, клоун
как это связано? Что за бутылка ещё?
ты дурак??? Животное ты, ты оскорбил целую нацию
В чужую хату со своим уставом не ходят, традиции других стран тоже уважать надо, я не думаю, что достоинство девочек было унижено...

Сенат Чехии призывает РФ вывести войска с Донбасса

0
0
Сенат Чешской республики высказался за прекращение поддержки Россией боевиков на Донбассе и подчеркнул необходимость восстановления контроля Украины над собственной государственной границей.



Об этом на своей странице в Facebook сообщает вице-спикер Верховной Рады Ирина Геращенко, передает Gazeta.ua.

"Сегодня Верхняя палата парламента (Сенат) приняла решение о ситуации в Украине, в которой выразила обеспокоенность интенсификацией обстрелов на Донбассе, и, ключевое: Сенат подчеркнул необходимость прекращения поддержки боевиков со стороны РФ и восстановление украинского контроля над границей. За постановление проголосовали 45 из 63 присутствующих сенаторов", - пишет Геращенко.

13 октября факт русской оккупации восточной части Донбассапризнала и осудила также Парламентская асамлея Совета Европы.

21 октября родился ученый, доказавший противоположность украинцев и россиян

0
0
1

Сегодня 108 лет со дня рождения Владимира Янива (1908-1991), украинского ученого, общественного и политического деятеля, ректора Украинского Свободного Университета в Мюнхене. В своих трудах доказывал, что украинцы по своему психологическому складу являются народом западного, европейского типа (а россияне - восточного). «Ми, що належимо в основному до Європи, надмірно відхилилися від неї, щоб могти викресати в собі досить волі, необхідної для збудування держави, але не наблизилися настільки до Азії, щоб дати себе вести власному деспотові…» (Владимир Янив, «Нариси до української етнопсихології»)
***
Володимир Янів: До великої мети

Образ батьківщини в небезпеці нераз ворушив непокоєм благородні серця патріотів. Стукіт кінських копит, згарища й примари озброєних чужинців нераз визволяли в народі стільки енергії, якої й надіятися не було можна у щастю й гаразді.

Зроджені з цієї енергії чини довгі століття дивували не тільки нащадків і найближче довкілля, але й ціле людство. Батьківщина в небезпеці кликала до зусиль, які з перспективи часу манять нас чаром леґенди. Бо небезпека перероджувала спільноти. Вона вимагала від людини надлюдського, від смертних – вічного й необмеженого, від миролюбців – геройства, святости й посвяти. В той час небезпеки перемінялися хвилини тривоги, розпачу й немочі в хвилини тріюмфу, величі й слави. Тоді Провидіння серпанком блеску сповивало бліді з натуги обличчя.

…Це хвилини Термопіль; це часи облоги Картаґо (Карфагену – прим. 100 кроків), коли жінки обтинали свої плекані коси на шорстке мотуззя, корабельні кодоли чи тятиви луків. Це часи Калки, коли коромоли стихали в Україні й переставали різнитися князі.

Наскільки ж більш зобов’язуючу силу від небезпеки, — від загрози тільки, мусить мати трагедія, — неволя народу. Наскільки ж більших зусиль від нас вона вимагає.

Образ батьківщини визволеної й вільної, батьківщини могутньої, — порядкуючого чинника на грані двох світів — це є та велика мета, яка надає вартости життю одиниць, яка зове, кличе нас на незважне, через жертву, терпіння й біль до перемоги. Це є та велика мета, яка вела стрілецтво в бій, яка дає силу засланцям, за яку стріли й пекельні машини переривали життя наших помазанників, за яку борються повстанці в сутінках рідних борів, за яку тисячі йшло на добровільне вигнання.

Радісний гомін воскресних дзвонів Софії і Юра це є те могутнє пророцтво, яке визначає шляхи цілій спільноті й кожній одиниці. Лицем до батьківщини і завжди для батьківщини.

Визвольна політика — шукання правильних шляхів до великої мети — ось центральна проблема сьогоднішньої української дійсності! Але ж визвольна політика залежить від творців основної концепції і від реалізаторів. Тому питання нашої перемоги залежить від української людини, від її вартости, від її здібности викресати зі себе цінності, які вповні відповідали б трагіці хвилини. Так отже в дійсності центральною проблемою нашої сучасности є українська людина, з усіма її прикметами і з усіма хибами.Та українська людина, яка стільки разів викликала захоплення, але й не менш рідко різке засудження. Гіркі слова полином нераз спливали з уст наших найбільших “Народе без пуття, і чести, і поваги”…

А наше покоління знає, що без віри в українську людину нема творчої дії. Хулою здаються наведені слова. Проте будьмо тверезі. Ми безконечно віримо “у велич Твого Духа” і знаємо, що всі прикмети українського народу, питомі нам і, хто зна, чи не неповторні, треба відшукати й закріпити. Але одночасно відшукати треба й хиби, щоб їх виполоти — знищити. Наше майбутнє залежатиме від розумної синтези традиції й поступу, при чому шукатимем і в нашому минулому й зовнішньому сучасному прикмет і чеснот — добра, а виеліміновувати будемо зло: хиби й слабості.

Володимр Янів, Сокіл, 1930

Володимр Янів, Сокіл, 1930

Так отже ми свідомі, що бій за українську державу починається від бога за душу українську, за наш національний світогляд, за обличчя грядучих поколінь, бо нашого нам вже не змінити. Тому чи не найбільш уваги треба присвятити українському виховному ідеалові.

Коли приглянутися тій суматосі строкатих понять, які в довкіллі зараз панують, коли зважити ту нетерпимість, з якою вони себе взаємно поборюють, коли пригадати наш відомий нахил починати завжди все на ново, “ab ovo”, від себе, то питання твердих принципів, загальновизнаних і теоретично обоснованих ідеалів набирає значення своєрідного “to be or not to be”. Ми вповні свідомі важливості розв’язки питання. Але не менш свідомі ми й трудності завдання. Національна психологія українця досі недосліджена. Сама проблема виховного ідеалу лежала в нас досі перелогом. Спиратися на чужих зразках важко і це так зогляду на різницю у психіці, як ще більше через доосновно різне положення українського народу. Вкінці рамки доповіді не дозволяють розгорнути цілого багатства проблематики. Проте, вважаючи нашу спробу одним з перших кроків, хочемо накреслити низку проблем до призадуми й передусім до дискусії.

Вже дуже поверхова аналіза останніх десятиріч нашої історії вказує на брак не тільки чітких визвольних концепцій, але навіть якогось позитивного світогляду, який мав би понадчасове значення. Гоголівський тип надвоє роздертої людини, подвійного патріота рідної землі й чужої держави — Австрії чи Росії — не сприяв витворенню завершеної структури. Оманливий блиск уявної чи дійсної могутності, захоплення чужою культурою чи навіть, іноді, охота спокійно, безтурботно жити доводили до резиґнації зі своїх національних цілей. Москофільство XIX сторіччя відроджується в XX віці в новій постаті комунізму чи покутує навіть ще у власовській концепції розбудови Сходу Европи на ближче неокреслених федеративних засадах. Якже ж перемагає в основному народницька концепція, яка послідовно розвивається в свідомий своїх завдань і цілей самостійницький рух, то дійсність далека від ідеалу. Приблизно що десять літ міняються начальні гасла, які мобілізують маси на прю. На зміну народовцям приходять соціалісти, щоб уступити місця радикалам. По них добувають гегемонію радянофіли і вкінці націоналісти. Ці останні переходять знову таку основну еволюцію, що важко було б утотожнити світогляд років тридцятих і сорокових. Цілий калейдоскоп.

Ця постійна пливкість вказує, без сумніву, на складність положення бездержавного народу. В ній відбивається теж вплив доби, яка не знає догм і находиться в стані перманентної кризи. Але важливою причиною частих й основних змін є теж брак власного виховного ідеалу, який консеквентно випливав би з точно з’ясованої великої мети. Бо чи й справді можемо назвати якусь поважнішу спробу дати новим поколінням захопливий образ державника-патріота, який стояв би високо понад партіями, клясами, групами, кліками, понад злобою дня.

Що саме така аналіза є правильною, переконує нас приклад Англії чи навіть Америки з традиційними партіями й усталеними поглядами на життя. Притім треба пам’ятати, що ачей доба криз мусіла теж якось позначитися на житті обидвох цих народів. Проте існує щось сильніше від криз: вічні ідеї вічної батьківщини.

Або чи ж образ вікінга, так конгеніяльно відтворений нашим Кленом, не має для скандинавців сили світогляду?!

Вони ж бо знають:
…дарують норни тільки тим,
У кого серце із металу,
Суворі радощі вальгали
І шпиль екстази в шалі боєвім…

Вони завжди радіють, як зависочать їм рідні фйорди:
Там скальди їм складатимуть пісні.
Там чисті й серцем яснощирі
Жінки, що схожі на валькірій,
І мить коротка там дана весні.
Там діти дружать з вітром молодим.
І змалку вчить їх рідна мати
Човни із дерева тесати,
Шукати небезпек, любити дим,
А як прийдеться з усміхом ясним
В лиці суворім умирати».

Оте “як прийдеться, вміти з усміхом ясним в лиці суворім умирати” — є і в нас першою, основною й найважнішою проблемою виховного ідеалу.

При тому, підкреслюю і наголошую: «як прийдеться». Тобто ідеалом нашим не є смерть, але ми маємо бути на випадок потреби рішені на найбільшу жертву для батьківщини, в цім теж і на смерть. Бо велика мета — самостійність — до якої іти маємо шляхом ясно спрецизованої визвольної політики, ніколи не дасться осягнути без жертви, без болю й крови.

Ця проблема здасться така очевидна, що над нею на перший погляд не варто зупинятися. Але річ в тому, що пливкість переконань, хаос суперечних поглядів, нез’ясованість позицій причинялись у нас до затемнення основних принципів. І вправді “dulce et decorum est pro patria mori” вчилося у нас у школі, але далеко не пристосовувалось у нас в житті.

Цей факт був слідний у гостроактуальній у нас проблемі «батьків і дітей. Що ця проблема мусіла існувати, випливає ясно з попередньо зробленого ствердження, що приблизно що 10 років змінявся політичний світогляд провідних верств. Гірше, що розрив між поколіннями проявлявся в дуже гострій формі й зокрема в тридцятих роках на ЗУЗемлях доводив до трагічних наслідків. “Батьки” й “діти” без довір’я до себе нагадували ворожі табори. Молодь залишена сама собі не могла органічно розвиватися, бо не користала з досвіду попередніх поколінь. Витрачаючи час на практичну роботу, не могла вона правильно добувати освіту, а окупант завжди зумів подбати своєчасно, щоб досвідніших провідників ізолювати за решіткою чи колючим дротом. У висліді примітив думки починав приймати жахливі розміри й цей примітив до сьогодні тяжить над нами.

Де ж джерело цього затяжного конфлікту: саме в інтерпретації начальної засади — готовости на жертву — при реалізації великої мети.

Молодь була виховувана на ідеалі дії, чину, боротьби. До чину кликали її зразки недавнього минулого. Студентство, як боєвий авангард суспільности, було своєрідним архитипом, який мав зобов’язуючу силу для всякої молодої людини, яка хотіла бути чесною. Боротьба за високі школи з вічами, страйками, сецесією, стрілами, барикадами, в кінці з прикладом Коцка— це була оповита чаром романтики святість, непорушне табу.

Потім прийшло Січове Стрілецтво й епоха безпосередньої визвольної боротьби. Впливу цієї леґенди на психіку покоління не треба підкреслювати. І вкінці новий етап: УВО, таємна армія підпілля, яка вважалася й була довгий час понадпартійною і всенаціональною.

12 УСС, які розташовані в 3 ряди. На звороті світлини є напис рукою “Світлини з життя Січових Стрільців. Світлив Іван Чмола”. Мине ще місяць після друку цих світлин – і у вересні 1915 р. в боях під Соколовим біля Бережан І.Чмола попаде в російський полон, в якому пробуде до 1917 р.

12 УСС, які розташовані в 3 ряди. На звороті світлини є напис рукою “Світлини з життя Січових Стрільців. Світлив Іван Чмола”. Мине ще місяць після друку цих світлин – і у вересні 1915 р. в боях під Соколовим біля Бережан І.Чмола попаде в російський полон, в якому пробуде до 1917 р.

Це були факти, які виховували. І молодь ніколи не чула засудження цих фактів з боку попередників. Навпаки: вони як учасники, як “magna pars” цих подій жили завжди спомином про свої “юні дні, дні весни”.

Але до фактів, які мали вартість виховного ідеалу, долучувалося високоідеалістичне виховання школи: Нагірна проповідь Христа про блаженних, переслідуваних за правду, була не тільки об’явленням для в’язнів. Вона захоплювала теж і молодь, яка бачила у воскресенні розп’ятого Христа ідеал, який давав силу тисячам мучеників гинути в колізеях і горіти живими смолоскипами на перехрестях многолюдних шляхів. І ці смолоскипи казали запитувати, де є сьогоднішні святі, що відречуться цього світу для перемоги правди.

Але йдім дальше, до новіших часів, до більш безпосередніх прикладів. Скільки ж разів у школі змальовувано геройство Шевченка чи боротьбу Франка з невіжими назадниками серед власної суспільности. Навіть Куліш був ставлений, як зразок характерної людини за те, що бойкотував послідовно учителя, який раз виявився супроти нього несправедливим…

І нараз ті самі учителі, які проповідували ці великі правди, казали молоді молитися за чужу владу, покірно йти на академії чи панахиди за катів народу, ставити особисте над загальне, дочасне над вічне.

Сьогодні важко уявити точно ту трагецію, яка відігралася в душах тогочасної молоді. Молодь, яка не знає компромісів, яка не знає облуди й фальшу, не знає подвійної моралі, була важко вражена.

Зокрема — коли становище школи акцентував теж дім, родина, довкідля, преса, визнані авторитети, навіть Церква. Це проблема глибокого морального порядку й сьогодні не сміє кинути каменем ніхто на ту молодь, яка в змальованих обставинах втратила довір’я до старшого покоління, яко мало інші слова на свято й інші – на будні. Факти почали заперечувати ідеї. Ідеалістично наставлена молодь сепарувалася. Що не робила вона цього легкодушно, без внутрішнього бою, без основного конфлікту між голосом совісти й голосом любови, — то хай мені буде вільно на доказ зацитувати уривок власного вірша з того часу, до речі писаного у в’язниці, в Страснім тижні (1932).

Батьків замучив ворог нам, братів скриває вже могила,
А ми, що з бою ще спаслись, караємося у тюрмі.
Чому в розпуці ломиш руки і ридаєш, Нене Мила,
Що я стискаю п’ястуки й спокійно не піду в ярмі?!
Гляди: Геройські тисячі братів жорстока смерть скосила,
А Ти для мене лиш одного маєш стільки болю й сльоз?
Чому мені казала, Нене, про святих, — чому учила
Терпіти й умирати, як терпів і як помер Христос?!

Що при відсепаруванні робила молодь фатальні помилки, не можна не то що заперечувати, але й навіть сумніватися.

Шлях боротьби є надто важкий, противник був надто рафінований, щоб не помилялися ті, які шляхів не знали, яких манила тільки Велика Мета. Це був часто підсвідомий зов крови, чи вірніше – совісти; це був часто шлях над безоднею, що грозила фізичною чи моральною смертю. І неодного ця безодня поглинула й не один зі змагання виніс навіки поторощені крила.

Але більш загрозливою від упадків була та боротьба зі здоровим у основі ідеалізмом молоді, до якої окупант нераз запрягав школу й суспільність. Не буду спинятися над витворюваною системою донощицтва: це питання надто ясне, щоб хтось міг його боронити. Гірше з добре маскованою пропагандою життєвого філістерства й гедонізму. Проти революційних настроїв гімназійної молоді пристосував тодішній режим тактику поширених забав, танців, розбудження статевих інстинктів. І цей засіб не найшов доволі різкого спротиву з боку суспільності. Дехто навіть потурав поширюваному епікурейському світоглядові, мовляв він врятує молодь від смерти і терпінь.

Річ природна, такої рецепти приняти під ніякою умовою не можна. І це не важливе, чи боротьба молоді була менше чи більше доцільна, чи і як її хтось капіталізував, чи можна було краще використати нагромаджену енергію. Фактом залишиться, що в очах молоді чинна боротьба була геройством, а погоня за задоволенням низьких інстинктів чи гонів вважалася негідною повноцінної людини.

З перспективи літ наші симпатії сьогодні, без сумніву, на боці ідейного активу. Але ця проблема не має виключно теоретичного значення. Аналіза не є звичайним розцінюванням вартостей минулого.

Річ в тому, що не можемо виправдувати чи розуміти молоді двадцятих чи тридцятих років тільки тому, що це були ми самі, що тридцяті роки були дні нашої юности, нашої весни. Бо коли так зробимо, повториться історія. А саме до подібної поведінки ми дуже схильні: ми згідні розуміти себе і наше минуле, як розуміли себе ввесь час студентські активісти доби сецесій чи барикад, як розуміли себе Січові Стрільці. Одночасно не хочемо признати права бути молодими, як ми ними були, сучасному молодому поколінню. Зовсім так, як нам колись не признавали старші. Між теорією і дійсністю є надто велика розбіжність.

Тим часом геройство завжди залишиться геройством і манитиме всіх, кому не пустим звуком є Добро і Правда.

А у впертому повертанні молодого покоління до ідеалізму є найкращий доказ, як глибоко жертвенність є вкорінена в нашій національній психіці. Було б окремим завданням прослідити цю нашу питомнність на зразках історії, але на це час не дозволяє, а наведені приклади останніх десятиліть є доволі багатомовні.

Вони одночасно ясно говорять, як дуже ідеалізм відповідає молодій людині. Річ природна, що якщо якась прикмета лежить в нашій вдачі, то вона мусіла в минулому теж часто повторятися, тобто витворила зобов’язуючу традицію. І сьогодні справді важко було б прослідити, чи наша національна вдача казала нам кермуватися ідеалізмом і в цей спосіб витворила традицію, чи навпаки, традиція вплинула на нашу психіку. Але не це важно.

Важливо тільки ствердити, що ідеалізм і готовість на жертву є одним з основних методів діяння й що вони й надалі мусять бути основного рисою виховного ідеалу. Цього вимагає наша Велика Мета, цього вимагає консеквентно і наш пластовий закон: наказ вірности Богові й Батьківщині. Між іншим цей сплет національного й релігійного доходить до найкращої синтези саме в ідеалістичній настанові, коли приклад мучеництва за Правду й Віру стає спонукою до боротьби за національні права і стає джерелом у хвилинах терпінь.

І проблема правильної інтерпретації ідеалізму є настільки важлива, що її треба визнати центральною проблемою виховного ідеалу. Центральною проблемою не тільки тому, що важко уявити собі реалізацію нашої мети без лицарськости й геройства, але й тому, що зв’язані з нею сумніви, а навіть – суперечки.

Де ж є джерела сумнівів. Ix найменше два: перше це проблема доцільности жертви, а друге партійности. Проблема доцільности є доволі давня й відіграла в боротьбі “батьків” і “дітей” 30-тих років визначну ролю. При тім важливо відмітити, що “батьки”, які не вагались як зразок ставити власну жертвенність, жертвенність довоєнного студентства й стрілецтва, аж ніях не призадумувалися, що багато дечого в цій їхній жертвенності (сецесія) було з перспективи часу недоцільне або й навіть абсурдне. Коли ж добра воля й віра у слушність виправдувала попередників, то тим самим повинна виправдувати й молодші генерації. Завжди треба допустити можливість помилки. Це зв’язане з другою проблемою. Не завжди в часі змагань вдається вибирати справді найдоцільніші шляхи й про доцільність ніколи не можуть говорити учасники чи сучасники подій.

Скільки суперечки викликають, напр., до сьогодні Крути? І навіть можна признати згори рацію всім опонентам. Бо в кожній події є різні аспекти. І з одного боку подія може бути доцільною, з другого одночасно фатальною, трагічною, чи навіть шкідливою. А втім буває, що річ на погляд сучасних абсурдна має колосальні наслідки в майбутнім і т. д. Тому геройство ніколи не міряється доцільністю. Ми сьогодні схильні вже менше різко осуджувати роки тридцяті і то не тільки тому, що ми самі були учасниками, але й тому, що деякі оспорювані в минулому факти найшли своє історичне виправдання. Подібно й сьогодні треба бути обережним в розцінюванні т. зв. доцільности і вміти бачити геройство навіть там, де, на наш погляд, мало користи.

Володимр Янів, Сокіл, 1929

Володимр Янів, Сокіл, 1929

Але проблема доцільности в основному лежить деінде. Це питання визвольної програми, а не виховного ідеалу. І як не було чи нема в нас загально визнаної програми, то не сміємо дивуватися, що молодь іде за тією конценцією, яка існує і діє. І це не її вина, а вина тих одиниць, що відповідальні за політичну лінію народу. І при розгляді виховного ідеалу цієї проблеми докладніше з’ясувати не прийдеться.

Друга проблема, зв’язана з оспорюванням центральної проблеми виховного ідеалу, це, як згадано, проблема партійности. Річ в тому, що політику держави звичайно здійснює уряд, а визвольну політику партія і тому визвольна політика підлягає спорам і дискусії з боку політичних противників.

Але з цієї рації не можна робити закиду молоді, що вона хоче чесно і щиро служити батьківщині, а ще менше затемнювати головну проблему виховного ідалу. Приналежність молоді до партії є в данім випадку явищем похідним. Основним в неї бажанням включитись у визвольну боротьбу. А молодь включусться до того гурта чи партії, яка дає найповнішу розв’язку нашої боротьби. Проблема лежить отже знов же деінде: як зберегти молодь від передчасного впливу партії, чи пак, як зорганізувати наше національне життя, щоб реалізатором визвольної концепції була ціла нація, а не одна партія?

Теоретично беручи, можна боліти чи не погоджуватися, що ідеалізм молоді капіталізує одна група, але не можна послаблювати самого ідеалізму. Шлях до оздоровлення не в оплюгавлюванні самих безспірних ідеалів, а в призадумі, як найкраще ці ідеали здійснювати. Але це не завдання доповіді про виховний ідеал. Тут можна тільки відзначити, що доки тих шляхів не маємо, можемо зі стовідсотковою певністю твердити, що молодь йде за тими, хто ці шляхи вказує. І з цим фактом треба рахуватися.

По ствердженні, що жертвенности молоді не можна послаблювати з огляду на дійсну чи здогадну недостатню доцільність жертви чи через капіталізування цієї жертвенности одною партією, треба підкреслити, що навпаки сьогодні конечність благородного ідеалізму є більша навіть, ніж будь-коли. З одного боку напружена ситуація, яка може кожної хвилини вимагати чинної дії кожної боєспосібної одиниці, з другого боку обставини, що послаблюють ідеалізм, кажуть нам акцентувати цю проблему. Адже ж війна причинилася до змучення людства й до передчасного постаріння молоді. Вирвані з окруження, менше почуваємося до відповідальности перед спільнотою. Брак основних вигод впродовж довгих років родить потребу відпруження й навіть тугу за гедонізмом. Важкі життєві умовини ведуть часто на бездоріжжя, які висувають на перший плян власне я. З другого боку “унрівський” чи “ірівський” даровий, хай іноді навіть недостатній, хліб теж не залишився без впливу на стан моралі загалу.

Тому лицар на білому коні, який зборов дракона лжі і тьми, тому патрон козацтва й пласту, св. Юрій — символ синтези Божого й кесаревого, символ сили й справедливости, риску й гарту, посвяти й перемоги, — мусить надалі залишитися нам ідеалом. Він вестиме нас до Великої Мети. Вестиме до того покинутого нами Собору, який на його честь названий, в якому сумують сьогодні олтарі без ладану й амвони без Божого слова. І до Юрія молитимуться наші молоді друзі, як молилися ми:

Сили залізної дай молодим нашим тілам,
радости й ритму змаганню і вправі твердій.
Золота кучерям ще і лицям нашим бронзи,
щоб і сильні ми були та й одважні, як Ти! (Б. Кравців).

В цім виховнім ідеалі, персоніфікованім особою св. Юрія, вміщається, очевидно, проблема сильного характеру, якої через її недискусійність і завузькі рамки доповіді не порушуємо.

Як ідеал св. Юрія уявляє нам собою безперервну тяглість традиції, яка коріниться у сивій давнині, так друга, не менш, по нашому, важлива проблема виховного ідеалу, є своєрідне “novum”. Цією великою чеснотою, якої не знало, чи не визнавало ще в своїй юності наше покоління, а яка, безспірно, належить до ідеалу пластуна, є толеранція.

Вона має два аспекти: внутрішній і зовнішній.

При защеплюванні толеранції з погляду потреб внутрішньо національних виходимо зі ствердження однієї нашої національної хиби й із аналізи ситуації сучасного дня.

Український індивідуалізм який нераз вироджувався в анархію, надто нам усім відомий, щоб розводитися над усіма княжими коромолами, чорними радами, пашківськими республіками чи махнівщиною. Річ в тому, що ми вміємо вбачати лихо в минулому, але не бачимо його в собі. Тому то ніколи не обсихають від княжих часів наші руки з братньої крови. Тому то повз себе вчорашні друзі сьогодні ворогами ходять. Тому то до сьогодні в нас неуступчивість, яка не визнає думки другого.

“Як не візьме моя, то хай не візьме нічия!” — це є фатальна засада, яка веде нас паки й паки до руїни й нищить нам те, що збудували ми своєю жертвенністю й ідеалізмом. Колись була в нас боротьба за йорчики, сьогодні переживаємо ганьбу боротьби за національні прапори. І відчуваємо добре вже всю смішність сварки за правопис, але не відчуваємо ще нікчемности здирання прапорів з маштів на очах чужинців. І триватиме це так довго, як довго займатись будемо критиканством минулого, а не сягнемо в глиб себе: кожного із нас; як довго не станемо суддями самих себе, що возьмуть під мікроскоп аналізи кожний крок, кожний почин, кожну критику; як довго не наберемо переконання, що й ми самі можемо помилятися й що навпаки й другі можуть мати рацію. Доки не перестанемо говорити “се моє і се моє же”, як говорили наші предки за часів автора “Слова о полку”.

Від ствердження нашої національної хиби переходимо до стану наших днів. Давня коромола князів це сьогоднішня распря партій. Тоді, коли від нашої єдности залежить наша доля, забуваємо про сутнє; про мале мовимо велике і це мале робимо осередком заінтересувань в час, як нерозв’язаними лежать найважливіші проблеми. Винниченківська фраза, мовляв, “не буде соціалістичної України, хай не буде ніякої”, повторюється у всій трагічній нікчемності й сьогодні в найрізнородніших світоглядово-партійних відмінах.

І тому, підкреслюю важливість патріотичного виховання, мусимо одночасно наголошувати конечність понадпартійного виховання. А втім це не тільки тому, що хочемо виховати тип громадянина, свідомого своїх цілей і завдань і одночасно вирозумілого для поглядів інших, але теж тому, що партійне виховання молоді є з кожного погляду шкідливе.

Накидування поглядів у безкритичному віці є однозначне з вихованням неповновартісної людини, яка не шукає правди, яка не добуває правди, а засвоює собі пусті формули. Це, безперечно, діється зі шкодою для розумового розвитку. Це в ділянці інтелектуальній. Але є ще друга царина: ділянка характеру. Легко набуті переконання легко міняти. А що нам з людей, які своїх поглядів не вміють ані гаразд уарґументувати, ані відстояти. Вкінці можемо мати ще категорію людей, які розчаровуються, але розуміння й почуття чести не дозволяє їм до цього отверто признатися: вони сторозтерзані, у вічнім бою зі собою, який забирає їм сили й час і в кінці знеохочує до суспільної дії.

Обстоюючи засаду понад партійного виховання й домагаючися для Пласту права на нього, мусимо дбати за велику чесноту і зберегти абсолютну об’єктивність при вихованні юнацтва і не заявлятися не тільки “за”, але і “проти” діючих груп, хіба, що їхні потягнення йдуть в розріз з розумінням національної моралі чи засадою чесної гри.

Хочемо підкреслити, що виховування громадянина на понад партійних засадах і засадах толерації не сміє бути рівнозначним із безпринципністю. Не брак поглядів, а самостійне добування поглядів є нашим ідеалом. Не резиґнація зі свого, але вирозуміння для другого. Навіть не квола уступчивість, але теж не накидування другому поглядів чи волі. У висліді не насилля, але чесна боротьба поглядів і за погляди. Дискусія і свобода думки, а не терор. Пластова чесна гра. Джентлментсво. Бо тільки тоді вповні розуміємо власну гідність, як шануємо чужу гідність. Не тільки другому не накидусмо своєї волі, але не даємо теж собі накинути. І творячи атмосферу признавання аргументу чи рації, добуваємо для себе право на визнання нашої думки.

Так отже виплекання здорової толеранції – це основа внутрішнього миру, взаємної пошани й довір’я, – першої передумови розумної й здорової визвольної політики, без якої не здійснити нам нашої Великої Мети. Не я і не ти є суттєве, але ми; не моя рація, чи твоя правда, але наша істина, як сума найбільш в житті виправданих поглядів. Не моя група, чи твоя партія, але спільнота, але наша нація, але Україна, джерело наших надхнень, предмет наших мрій і нашої любови — ціль, до якої йдемо, не знаючи особистого щастя без щастя мертвих, живих і ненароджених.

Не я і не ти, але ми, але спаяний спільною ідеєю гурт, як вислід толереції й джерело найблагороднішого альтруїзму.

Так зрозуміла толерація веде нас у гущу проблематики. Адже ж толерацію постулює не тільки охота перемогти в собі нашу національну хибу й не тільки вимога дня й сучасний стан народу, але й добре зрозуміла релігійність. Любов ближнього без зрозуміння ближнього не існує. І самопевний, зарозумілий фарисей, гордий на своє знання, що за ніщо мав інших, напевно є гірший від митника, який свідомий своїх слабостей. І навіть грішника осуджувати можна тільки тим, що самі без гріха.

Адже ж всі добре пам’ятаємо опис св. Євангелії, як юрба хотіла камінням побити, по давньому звичаю, блудницю. В її обороні станув Христос, що дозволив камінь кинути тільки тому, що без гріха. І один за другим відходили обвинувачі. А Спаситель з божественним спокоєм креслив щось на піску. Як очі угору підняв, не побачив більш нікого. Тоді сказав до блудниці: “В мирі йди і більш не гріши!” Наскільки ж більше вирозуміння, ніж для слабостей людських, треба мати для людських поглядів.

Але як християнізм вимагає толерації, так знову толерація причиняється до правдивого розуміння релігійности. Бо толерація це цілий світогляд, повний космічної могутности, який через розуміння кожної людини йде до розуміння кожної живої тварини, квіток і дерев, німих гір і бурхливих океанів. З неповторної гармонії позірного хаосу елементів дізнаємося про вічний лад і в Богові вчимося бачити “не гнів, а соняшні кларнети”, не суддю, а батька. І ця ласкавість його уділяється кожній одиниці. Тоді релігія перестає бути абстрактною, сухою, вузько-конфесійною. Тоді молитва переміняється з обов’язку в захоплення, в екстазу, в розмову.

Таке розуміння релігії зокрема важливе в нас — двоконфесійнім народові. Толерація елімінує не тільки партійну боротьбу, але теж релігійну ворожнечу. З цього погляду Юр і Софія, як символи наших найбільших національних святощів, як могутні дороговкази, спрямовані на схід, набирають в зв’язку з толерацією нового значення. Юр і Софія стають символом змагання до соборности, до єдности національної й релігійної. Толерація, як джерело нашої духової соборности і як основа творчої співпраці двох віросповідань і низки партій, має в сьогоднішню добу загострених соціальних конфліктів ще одно важливе значення — а саме при злагіднюванні клясових різниць чи протиріч.

В цілому вихований в Пласті громадянин, на з’ясованих засадах виховного ідеалу, — має засипувати рови, які час, обставини й наші слабості викопали в нутрі народу. Він має злагіднювати непорозуміння, лучити, об’єднувати. Він має дбати за чистоту національної ідеї, яка має стояти понад особистим, груповим, клясовим, партійним, конфесійним чи територіяльним. Вихований в Пласті громадянин має бути здібний до синтезування всіх творчих сил в нутрі народу для добра й слави батьківщини.

Але толерація тільки тоді зможе творчо виявитись в нашім національнім житті, як буде вона спиратися на твердих й однозначних законах християнської моралі й етики. Повний внутрішній мир не скоріш у нас запанує й не скоріш застосують усі групи супроти себе засади толерації, заки не будуть мати до себе довір’я. Де ціль освячує засоби, де підступ або нечесна гра не викликають відрази, де можна ламати договори, чи дане другому слово, де аґент чи денунціянт не є виключуваний з рядів спільноти, не може бути співпраці, а тільки брудна конкуренція. Як довго теж не будуть наново з’ясовані норми абcолютної соціальної справедливости згідно з духом перших християнських громад чи великих енциклік найсвітліших церковних достойників, так довго не вдасться теж усунути площі тертя між клясами, так довго не буде можна вповні успішно всіх сил ужити проти большевицької загрози.

Тільки при тім підкреслюванні, що шлях до абсолютного Довір’я це є ані легкий, ані короткий, хочемо зазначити, що хтось мусить почати йти послідовно до нього. Розумування, що нас зачнуть обов’язувати норми моралі щойно тоді, як їх визнають усі, має всі прикмети блудного кола. І саме ми, вбачаючи у внутрішньо-національнім мирі ідеал, хочемо його реалізацію наблизити, ступаючи впевнено на шлях твердого зберігання засад моралі. Щоб не вламуватися у відчинені двері й заощадити собі труду при укладанні менш чи більш неповних реєстрів недозволених злочинів чи заборон, коротко з’ясовуємо ту проблему, як обов’язок повинуватись законам моралі, які нам передали вповні викристалізуваними століття.

Володимир Янів

Володимир Янів

Докладніше:100 кроків.info

Джерело: Записки Українського Пластуна ч. 16, Матеріали Пластового Конгресу, 1948, Др. Володимир Янів, ЛЧ, скавтмастер, Пластове Видавництво «Молоде Життя».

Reprint of the Ukrainian Magazin for Boy and Girl Scouts “Molode Zyttia”-“Joung Life”, Munich, Dachaiuer Str. 9/H. Authorisation, No.UNDP 223 from l. Tuly 1948, Dr. W. Janiw, Towards the Great Aim, the Educational Idea of the Scout Movement, Авґсбург, 1948.

Фотоподала Ольга Свідзинська


РФ насильно выбила из Сенцова признание российского гражданства

0
0
Русское гражданство настолько прокаженное, что его чекисты выбивают из украинцев силой

Сотрудники спецслужб РФ силой выбили из украинского режиссера Олега Сенцова признание российского гражданства.



Об этом в эфире NewsOneзаявил советник главы Службы безопасности Украины Юрий Тандит.

"Из Олега Сенцова силой выбивали показания. Точно также выбили из него, якобы его желание, стать гражданином России. Понятно, что он является гражданином Украины, и он не раз об этом говорил. Как можно насильно заставить его стать гражданином другой страны?", - отметил он.

Тандит пояснил, что российские спецслужбы стараются вести Сенцова вот в таком ключе. На основании этого власти и заявляют, что украинский режиссер является гражданином РФ, поэтому передавать Украине его не будут.

Он уверен, что в ближайшее время Россия совершит вброс информации о состоянии Сенцова.

"Мы используем все способы, чтобы добиться его освобождения. Единственное, некоторые люди хотят вывести его из Минского процесса и говорят, что он не имеет к этому отношения. Но мы говорим, что он, как гражданин, который был незаконно задержан и вывезен на РФ, тоже рассматривается в списке заложников", - указал Тандит.

Советник главы СБУ также вспомнил и о другом российском узнике Николае Карпюке: "С него выбили показания о том, что он якобы участвовал в Чеченской войне, хотя в то время он находился дома, и это доказано".

Напомню, Министерство юстиции Российской Федерации отказало Министерству юстиции Украины в передаче Сенцова в Украину, мотивируя это тем, что он является якобы "российским гражданином".

Украинец Олег Сенцов был осужден российским судом по сфальсифицированному обвинению к 20 годам колонии строгого режима и сейчас отбывает срок в Якутске.

Зрадница Порывай персона нон грата на родине

0
0
Наконец-то Наталье Королевой запретили въезд в Украину

Российской певице Н.Порывай, известной как Наташа Королева, запрещен въезд в Украину на 5 лет.

1

Об этом СБУ сообщилав ответ на запрос нардепа О.Корчинской.

"12 октября т.г. Службой безопасности Украины принято решение о запрете въезда в Украину сроком на 5 (пять) лет гражданке Российской Федерации Н.Порывай", - говорится в письме.

Спикер СБУ Елена Гитлянская подтвердила эту информацию.

"Соответствует действительности!", - написала она.

СБУ приняло такое решение в связи с обращением народного депутата Оксаны Корчинской.

Концерт россиянки украинского происхождения, певицы Наташи Королевой (Натальи Владимировны Порывай) в Киеве был запланирован на 14 декабря, сразу после ее выступлений в Кремле. Общественность выразила концерта активный протест. Наибольшее возмущение общественности вызвало фото, которое появилось в сетях, где Наташа Королева позирует рядом с Путиным уже после начала российской агрессии на Донбассе. Кроме фото с российским президентом и выступлений на оккупированном Россией Крыме, Королевой также вменяют выступление в прошлом году в новогоднем концерте, где она вместе с дуэтом «Кролики» спела новую интерпретацию песни Владимира Высоцкого «Москва-Одесса», в которой высмеивается решение украинских властей закрыть воздушное сообщение между Москвой и украинскими городами.

На РФ шлепнулся вертолет. Пилот разбившейся "птички" - замкомандира авиабазы оккупантов Крыма

0
0
На Ямале упал вертолет с 20 пассажирами. СМИпишут, что при аварии Ми-8 пострадали три ватника, во что слабо верится

По уточненным данным 19 россиян при жесткой посадке ликвидированы, трое смогли выжить, они доставлены в больницы.

Об этом пишет ВВСсо ссылкой на МЧС России.



Разбившийся вертолет летел из Ванкора в Новый Уренгой. Об этом сообщает «Интерфакс» со ссылкой на источник в экстренных службах.

По данным ТАСС, на борту были 22 россиянина. Источник агентства сообщает, что вертолет совершил «жесткую посадку». «Степень его разрушений и судьба пассажиров и членов экипажа устанавливается», — заявил он.

По словам источника «Интерфакса», командир экипажа «вышел на связь и сообщил об аварийной посадке», сообщив, что «есть выжившие». После этого связь с ним пропала.

Сообщается, что вертолет принадлежал авиакомпании «Скол» и «развозил рабочих-вахтовиков».

Ранее источник сообщал «Интерфаксу», что вертолет не прибыл по расписанию в Новый Уренгой, а связь с экипажем была потеряна.

UPD:"В ходе проведения аварийно-спасательных работ были обнаружены 19 погибших", - говорится в сообщении ведомства.

Как отмечается, место падения вертолета было обнаружено около двух часов ночи (по Киеву). На месте были найдены трое пострадавших, они были направлены в больницы.

"Их состояние оценивается как тяжелое… Но они не в коме",- сказал представитель пресс-службы.

Всего на борту аварийного вертолета Ми-8 находились 22 человека, из них 3 члена экипажа и 19 пассажиров. В результате инцидента воздушное судно полностью разрушено.

Украинская пловчиха выиграла две медали на Кубка мира

0
0


Дарья Зевина завоевала "серебро" и "бронзу" в первый день седьмого этапа Кубка мира по плаванию в Сингапуре.

Украинка показала в пятницу второе время на 200-метровке на спине (2 минуты 02,72 секунды) и замкнула первую тройку в финале 50-метровки на спине (26,47 секунды), сообщает Укринформ.

В субботу Зевина поборется за награды на 100-метровке на спине.

Очередной, восьмой этап Кубка мира по плаванию пройдет 25-26 октября в Токио (Япония).

О русских офицерах царской России без имперских прикрас

0
0
О русских «офицерах» прошлого, если Гадя в этом смысле назвала Захараста «офицером», то все правильно и без проблем:

Все мы читали книги о периоде царской России 19 века. Эпоха вельмож, дворян, князей, царей. Званые бальные вечера, своеобразная мода. Высокие манеры и прочий этикет.

Такой её видели или хотели видеть московитские писатели. Но как оказалось это время было далеко от того прекрасного, утопического мира, который рисовали себе и людям русские недоделки.

Правила поведения офицеров на балу



В доказательство привожу пример Указа 1807 г.по случаю званого вечера в Польше:

«ПРИКАЗЪ По Суздальскому Мушкатерскому полку Ковно 20 августа 1807 г. N372

По случаю назначеннаго сего числа у Польскаго князя Сангушскаго бала и приглашенiя на таковой всъх Штабъ и Оберъ-Офицеров ввереннаго мне полка, предписываю принять къ руководству и непръменному исполненiю слъдующее: Всъмъ Штабъ и Оберъ-Офицерам быть одътымъ в новой парадной формъ при знакахъ, шарфахъ и ранцахъ.

Явиться к Польскаму князю на балъ ровно въ 8 час. вечера.

Прибывъ на балъ осмотръеть исправность своей амуницiи, дабы не было видно сквозь проръзы въ соблазнительных местахъ голое тъло.

Пришедши въ покой не сморкать на полъ, а иметь для того цълые платки.

По стенамъ покоевъ похабныхъ надписей не дълать и соблазнительныхъ членовъ человъческаго тъла не рисовать.

Когда явятся польския женщины, вести себя какъ можно скромнъй. Жопой къ лицу дамъ не поворачиваться, при разговорахъ съ красивыми шляхетками рукъ въ карманахъ панталоновъ не держать и членовъ не наяривать.

Во время танцевъ и контредансовъ ногъ своим дамамъ не подставлять, чтобы падали, къ себъ на колени не сажать и за жопы дамъ не щупать.

Въ буфетахъ до пьяна не напиваться, по углам комнатъ не плевать и пальцами не высмаркиваться.

Во время ужина за столомъ поганныхъ словъ не произносить и под столомъ соседнимъ дамамъ членовъ въ руки не класть. После ужина на балконъ срать не выходить, а отправляться для этого въ отхожiя мъста.

При прощанiи съ дамами дълать трижды поклонъ на французскiй манеръ и вообще вести себя на время бала прилично, яко подобаетъ образованному русскому офицеру. »

Подписалъ

Командиръ полка, Полковник Зорублёвъ

(Подлинникъ въ Ковенскомъ АрхивЪ)

Это тот самый столь известный по исторической литературе Суздальский полк, которым командовал российский будущий великий полководец-головорез, а в то время полковник Александр Васильевич Суворов и приблизительно того времени, когда он им командовал (1763-1768 гг.)

До войны 1812 годаоставалось всего 5 лет.

Источник, джерело

Посла России в Кишиневе вызвали "на ковер"

0
0
Посла Российской Федерации в Кишиневе Фарита Мухаметшина вызвали в Министерство иностранных дел и европейской интеграции Молдовы в связи с объявленной процедурой ротации "российских миротворцев", находящихся в Зоне безопасности на Днестре.



Об этом сообщает собственный корреспондент Укринформав Молдове.

"Молдовские власти с возмущением восприняли официальное сообщение Министерства обороны РФ о начале первого этапа ротации так называемого батальона миротворцев из состава Оперативной группы российских войск в Приднестровском регионе Молдовы", - заявил заместитель министра иностранных дел Молдовы Лилиан Дарий.

Дипломат обратил особое внимание на недопустимость отклонения от достигнутых между Молдовой и Россией договоренностей относительно механизма ротации миротворцев. Дарий напомнил, что в соответствии с Соглашением о принципах мирного урегулирования Приднестровского конфликта от 21 июля 1994 года, ротация должна осуществляться из числа военнослужащих воинских частей, расквартированных на территории Российской Федерации.

В этом контексте, МИД Молдовы "выражает недоумение в связи с проводящейся российскими военнослужащими, находящихся на территории Приднестровского региона, кампании по призыву на воинскую службу граждан, проживающих в Приднестровье".

Замминистра иностранных дел и европейской интеграции Молдовы напомнил российскому дипломату и о Стамбульской Декларации саммита ОБСЕ 1999 года, в соответствии с которой, Россия обязалась вывести свои войска и вооружения с территории Республики Молдова.

В этой связи, Молдова, по словам Дария, продолжает настаивать на замене российского воинского контингента в Зоне безопасности на Днестре международной миссией гражданских наблюдателей.

DDoS-атака в США: ответственность взяли российско-китайские хакеры. Ими займется ФБР

0
0
Хакерская группа New World Hackers, базирующаяся в Китае и в США, взяла на себя ответственность за масштабную DDoS-атаку, в результате которой были недоступны многочисленные сайты, в том числе, Twitter, Netflix, PayPal и многие другие.



Об этом сообщает News.ru.

Американские спецслужбы расследуют это происшествие. На данный момент у них нет доказательств в поддержку версии о причастности New World Hackers к этому происшествию.

Компания Dyn сообщила, что ее центры данных подверглись трем волнам DDoS-атак, справиться с которыми было весьма трудно. Первая атака была совершена примерно в семь часов утра по времени Восточного побережья. Когда Dyn восстановила работу серверов, хакеры переключились на центры данных, расположенные в других регионах, и доступ к сайтам снова был ограничен. После полудня хакеры заявили, что прекращают атаки.

Хакеры использовали миллионы связанных с интернетом устройств для отправки огромного количества запросов. Они действовали через видеокамеры и другие устройства, подключенные к интернету, но плохо защищенные.

Два представителя хакерской команды New World Hackers заявили информационному агентству АР, что атака была "всего лишь пробой сил". Эта группа брала на себя ответственность за атаку на ESPN.com и BBC. Группа утверждает, что состоит из более 30 человек, в том числе, 20 хакеров с России и еще десяти - из Китая.

Еще один представитель хакерской группы сказал, что цель этой атаки была в выявлении уязвимых мест в безопасности интернета.

Вчерашние DDoS-атаки расследует ФБР

ФБР расследует причины вчерашних масштабных неполадок в работе популярных сервисов и ресурсов в США, во взломе которых подозревается Россия.



Об этом сообщает Reutersсо ссылкой на сотрудника правоохранительных органов США.

"ФБР расследует причины кибератак на интернет-инфраструктуру компании Dyn в пятницу, был нарушен доступ к десяткам сайтов, включая PayPal, Twitter и Spotify", - говорится в сообщении.

Министерство внутренней безопасности США также рассматривает "все возможные причины" DDoS-атаки на интернет-провайдера Dyn.

Журналисты подозревают, что к кибератаке причастна Россия.

Как Крымнаш Россию накормил

0
0
"Республика Крым с радостью готова"

На России сказка – один из самых любимых жанров и для маленьких детей, и для больших дядей и теть. Особой популярностью пользуются истории от российских политиков, которые вслед за своими старшими товарищами из СССР неустанно рассказывают о том, как хорошо в стране российской/советской жить. Не отставать от своих российских братьев по креслу и по разуму решил и крымский премьер-министр, поведав россиянам сказочку о том, как Крым кормит всю Россию.

«Несмотря на блокады и санкции, крымские аграрии уже третий год подряд собирают рекордные урожаи ранних зерновых. Закладываются новые сады и виноградники, растет объем производства молока и продукции животноводства, развиваются фермерские хозяйства, модернизируется социальная инфраструктура села. Крымские производители наращивают поставки своей продукции в другие регионы России, успешно развивают импортозамещение», – сказалСергей Аксенов, поздравляя работников аграрного сектора с профессиональным праздником.

И всем бы хороша была сказочка Аксенова, если бы она была хотя бы с намеком на правду. Но, увы, ситуация в сельском хозяйстве Крыма сложилась прямо противоположная той, которую так пафосно описал в своем спиче крымский кормчий.

Крымское животноводство

Господин Аксенов уверяет, что на Крыме растет объем продукции животноводства, однако крымская статистика утверждает обратное.

В частности, поголовье скота на полуострове сокращается рекордными темпами: в сравнении с 2013 годом, крупного рогатого скота стало меньше на 32%, овец и коз – на 30%, птицы – на 16%, свиней – на 12%.

Сокращение численности голов сразу же сказалось на количестве производимой на полуострове продукции. По даннымкрымского «министерства сельского хозяйства», по итогам 2015 года производство молока на полуострове снизилось на 21,6%, мяса – на 17%, а яиц – на 10,8%.

За январь-август 2016 года темпы падения не изменились: молочной продукции произвели на 18,9%, а молока – на 19% меньше, чем в 2015 году. Например, мяса крымской птицы стало меньше на 5055 тонн, молока – на 3589 тонн, а кефира – на 2114 тонн.

Без орошения на Крыме будут жить только тушканчики, которых доить на молоко не получится

Сокращение поголовья скота и, как следствие, падение производства мясо-молочной продукции объясняется рядом факторов, среди которых немаловажную роль играет отсутствие кормовых культур.

«Животноводство на Крыме может быть только при условии выращивания на орошаемых землях кормовых культур. Без орошения там будут жить только тушканчики и другие степные животные, которых доить на молоко не получится», – прокомментировал ситуацию теперь уже экс-советник министра аграрной политики и продовольствия Украины Александр Лиев.

Справедливости ради отметим, что господин Аксенов оказался прав в том, что даже в условиях дефицита собственной агарной продукции, весомая ее часть вывозится на Россию: по итогам первого квартала 2016 года, с Крыма на Россию вывезли 3471,8 тонн мяса и более 700 тонн мясных полуфабрикатов и колбас.

Производство мяса на Крыме пока недостаточное

И это в условиях дефицита мяса на полуострове, о котором говорят крымские ученые. «Норма потребления мяса – 70-75 килограммов в год на человека. У нас сегодня эта цифра примерно 55-56 килограммов – 78% от нормы. То есть производство мяса на Крыме пока недостаточное», – рассказалзаместитель директора Академии биоресурсов и природопользования КФУ имени В. И. Вернадского по учебной работе Юрий Гербер.

Аналогичная ситуация сложилась и с молочной продукцией, которую из-за острого дефицита на полуостров уже завозят из Краснодарского края, что признают сами крымские чиновники. Но, видимо, Аксенову об этом неизвестно и он бодро рапортует о «росте производства» на оккупированном полуострове.

Крымское растениеводство

Единственным достижением, которым могут похвастаться крымские аграрии, стали, если верить крымской статистике, урожаи зерновых. Так, в 2015 году на Крыме собрали 1322 тысяч тонн, а в 2016-м – 1349,6 тысяч тонн зерна, хотя до украинского урожая 2011 года – 1927,8 тысяч тонн – явно не дотянули.

С остальными культурами ситуация сложилась менее позитивная: производство овощей сократилось на 121,4 тысяч тонн (на 25,7%), картофеля – на 130 тысяч тонн (на 32%), винограда – на 60 тысяч тонн (50%) в 2015 году в сравнении с доаннексионным периодом.

И такая картина вполне объяснима: большинство сельхозкультур Крыма выращивалось на поливных землях, а из-за перекрытия Северо-Крымского канала количество орошаемых земель на Крыме сократилось в 13-14 раз: со 130-140 тысяч гектаров в 2013 году до 10 тысяч гектаров в 2015-16 годах.

В результате крымские аграрии вынуждены менять ассортимент сельскохозяйственных культур: они отказались от выращивания риса, кукурузы и гороха, заменив их на зерновые, подсолнечник и кориандр, которым теперь, видимо, и будут кормить россиян.

Кремлевский вождь обрек сельское хозяйство Крыма на медленную смерть

Но и эти меры особо не помогают: даже увеличение площадей под подсолнечник не позволило превысить показатели 2013 года, когда на Крыме собрали 109,3 тысяч тонн семян, а по итогам 2015-го – 107,4 тысяч тонн.

В общем, как ни крути, какие сказки не рассказывай, а цифры – вещь бескомпромиссная и говорят, что Крым не то, что Россию, сам себя не прокормит. И виной тому стали не западные санкции или гражданская блокада, а геополитическая прихоть русских недоумков, которые аннексировав Крым, обрекли сельское хозяйство полуострова на медленную смерть.

"Республика Крым с радостью готова"

Елена Сергеева, крымский историк и политолог, специально дляКрым.Реалии

Астрономы составили самую подробную карту Чумацького шляху

0
0
Астрономы из Австралии и Германии составили самую точную и подробную карту Чумацького шляху (Млечного пути) - галактики, в которой находится наша Солнечная система.
Фото: aanda.org
Фото: aanda.org

Информация о работе немецких и австралийских ученых, а также сама карта HI4PI опубликованы в журнале Astronomy and Astrophysics.

"Эта карта должна помочь ответить на многие ключевые вопросы нашей и соседних с ней галактик. В частности, мы надеемся понять "пищевую цепочку" галактики, то есть узнать, откуда и каким образом в ней появляется газ, из которого происходит формирование новых звезд, и где находятся карликовые галактики, которые должны окружать Млечный путь", - сказала один из авторов проекта, профессор Австралийского национального университета Наоми Маклюр-Гриффитс.

Как отмечается, для этого астрофизикам потребовалось обработать данные, полученные за последние десять лет двумя радиотелескопами - в Эффельсберге (Германия) и в Парксе (австралийский штат Новый Южный Уэльс).

Для составления карты ученые Радиоастрономического института Макса Планка и австралийского Государственного объединения научных и прикладных исследований (CSIRO) использовали информацию о распределении в галактике водорода - самого распространенного химического элемента Вселенной. Полученные данные позволили им составить карту, содержащую примерно десять миллиардов отдельных точек данных (data points). Напоминающая по форме двухмерное изображение Земли в географических атласах, карта HI4PI по своему разрешению многократно превосходит прежние аналогичные карты.
Viewing all 41163 articles
Browse latest View live




Latest Images