Quantcast
Channel: Вільно та Чесно про Головне
Viewing all 41163 articles
Browse latest View live

Аудиторы разгромили бравурные отчеты об успехах московского здравоохранения

$
0
0
Если за поребриком дела швах даже в метрополии, то представьте, что происходит в московских колониях! Агония Мордора мчится уже не вприпрыжку, а галопом.

Личные ощущения миллионов москвичей, которым приходится сталкиваться с московской медициной, подтверждаются исследованием Контрольно-счетной палаты Москвы



Из отчета Контрольно-счетной палаты Москвы о результатах обследования реализации государственной программы «Развитие здравоохранения города Москвы (Столичное здравоохранение)» следует, что по ряду показателей конечных результатов не достигнуто. В частности, только ухудшаются показатели смертности, также не побеждены онкологические заболевания, провалена программа диспансеризации. Значительно сократилось количество самостоятельных амбулаторно-поликлинических организаций, больниц и санаторно-курортных учреждений.

В результате структурных преобразований были созданы многопрофильные лечебные комплексы и сформирована трехуровневая система оказания первичной медико-санитарной помощи. Что, в свою очередь, позволило сократить самостоятельные амбулаторно-поликлинические организации (амбулатории и поликлиники, входящие в состав больниц и медико-санитарных частей, самостоятельные городские поликлиники, в том числе детские, диспансеры, женские консультации) с 285 единиц в 2012 году до 155 единиц в 2017. Из 133 московских больниц по состоянию на 2012 год к 2017-му осталось 67, из 31 санатория — лишь 16.
******
Игорь Свирин, REGNUM

Телеграм-канал Незыгарьопубликовал отчет Контрольно-счетной палаты Москвы о результатах обследования реализации государственной программы «Развитие здравоохранения города Москвы (Столичное здравоохранение)». Из документа следует, что по ряду показателей конечных результатов не достигнуто.

Контролеры с первых страниц доклада сообщили о том, что в рассматриваемый период с 2012 года по I полугодие 2018 года в программу 10 раз вносились изменения. То есть по ходу дела уточнялись цели, задачи, показатели финансового обеспечения, но главное — состав и значение конечных и непосредственных результатов. К вопросу об изменениях мы еще вернемся, а пока продолжим знакомить читателей с результатами аудита.

Оптимизация привела к тому, что из 77 тысяч 444 коек по состоянию на 2013 год к 2017 году осталось 49 118 коек. Сокращение пребывания в лечебных учреждениях не раз вызывало ожесточенную критику в медицинском сообществе. А на фоне перманентно возникавших проблем с лекарственным обеспечением, записывать ли возросшее количество пролеченных больных в успехи чиновников, до сих пор остается вопросом дискуссионным.

Если вопрос с лечением и требует дополнительных исследований, то вот провал в части борьбы с онкологией очевиден. Аудиторы прямо указывают на то, что запланированных показателей достигнуть так и не удалось.

Провалена программа и в части раннего выявления факторов риска, профилактики заболеваний и формированию здорового образа жизни. При том, что общее количество лиц с факторами рисков развития заболеваний растет. Получается, что болячки выявляются случайно и по ходу дела, например обратившись с насморком можно выяснить, что у тебя рак. А вот широко рекламировавшиеся Центры здоровья у москвичей популярностью не пользуются.

Аппетит приходит во время еды, поэтому контролеры в своем исследовании справедливо указывают на то, что количество конечных результатов госпрограммы, характеризующих решение задач кадрового обеспечения отрасли здравоохранения начиная с 2016 года, последовательно сокращалось, вплоть до полного исключения при актуализации программы в 2018 году. В итоге остановились на том, что сколько врачей получат статус «Московский врач», такие целевые показатели и будут.

Количество врачей и СМП продолжает снижаться. По сравнению с 2014 годом количество врачей снизилось на 3 тыс. 76 человек, и достигло к 2017 году 44 тыс. 103 специалистов, численность СМП сократилась на 16 тысяч 351 человека. Полнота укомплектованности городских медучреждений врачами и СМП 2015−2017 гг. только снижалась, резюмировали контролеры. По состоянию на 2017 год врачей в медучреждениях 82,49% а СМП — 87,41%. А это, в свою очередь, не обеспечило плановых значений обеспеченности населения доступной медицинской помощью.



Не добившись плановых показателей по снижению детской инвалидности, данный показатель в 2016 году из программы исключили. А между тем количество детей-инвалидов каждый год растет, с 30,3 тыс. в 2012 году до 39,8 тыс. человек в 2017 году. Также в 2017 году из программы убрали показатель «материнская смертность».

Перейдя к выводам, аудиторы отметили низкое качество планирования, недостаточную финансовую дисциплину, из-за чего не удалось обеспечить мероприятия по повышению квалификации медработников, а кроме того, приобрести и отремонтировать необходимое медицинское оборудование. Также отметили и то, что за все годы не проводилось комплексной оценки программы. Выяснилось и то, что попросту нет актуальных методик оценки реализации программы, показатели каждый год меняются, а какой достигается результат, не известно. Получается, что когда городское руководство заявляет об успехах, они произвольно берут те или иные показатели и тем самым не только вводят в заблуждение москвичей, но и сами не знают, чего удалось достигнуть за годы "реформ"?

Вопиющие провалы в части борьбы с онкологией, нехватки врачей настолько очевидны, что не требуют особого рассмотрения. Обращает на себя внимание другой, более зловещий факт. Аудиторы начинают свой доклад с того, что сообщают об изменениях, которые по ходу дела вносились в программу. Весь отчет буквально пронизан упоминаниями о том, что показатели отменили, скорректировали, методик учета нет. Получается, что показатели себе назначают те, кто их должен достигать, они же себя и контролируют, а когда обстоятельства меняются, отказываются от ранее принятых обязательств. Что, впрочем, не мешает московскому руководству рапортовать о небывалых успехах "реформы".

1

Прогулка по Мордору, или яйца Кощея (с иллюстрациями)

$
0
0
Это называется шринкфляция :-)
ПОЯВЛЕНИЕ УПАКОВОК С ДЕВЯТЬЮ КУРИНЫМИ ЯЙЦАМИ ОБЪЯСНИЛИ ПОТРЕБНОСТЬЮ ПОКУПАТЕЛЕЙ

http://flashnord.com/news/poyavlenie-upakovok-s-devyatyu-kurinymi-yaycami-obyasnili-potrebnostyu-pokupateley

Путин принял Россию с десятью яйцами, а оставил с девятью.(Коротко)
***
- Яйца стали продавать по 9 штук. Скоро начнут продавать поштучно. Дальше можно будет покупать отдельно белок и отдельно желток. Это и есть - многоходовочка. Понял?
- Нет.
- Ну ты тупой! Страна с колен подымается! Отдельно белок, отдельно желток. У японцев такого нет нихуя! :)))
(ЕжоFF Band)
* Догоним и перегоним Венесуэлу!
* Долбоебы 100% на желток введут дополнительный налог😁 он же вредный 🤷‍♂️😁
* Ну да как то так.. сосиски будут половинками продавать.. заживем.. 21 век на дворе.. да ещё валежники разрешили.. красота
* А потом у китайцев искусственные яйца закупать начнут. Не единым же пальмовым маслом...***
Честно - на расее два сорта сыра, с дырками и без, слегка разных оттенков :-)

Скоро появятся туры для жителей колоний - "По помойной Москве" :-)

Сидят два москвича на помойке, обедают...
Вдруг один хрясь другого по морде:
- Жри все подряд, гад!!! Хватит что повкуснее выбирать!!!
(Двуглавый Кургинян©)
shamichek1:
Помнится, на Маскве, в 90-е, бабки у метро продавали перегоревшие лампочки. Спрашиваешь, а кому они такие нужны? Отвечают, а вот придешь на работу, выкрутишь нормальную лампочку, а эту вкрутишь, и будет у тебя дома светло, бери, недорого ведь прошу :-)


Гундяев-тур: горящие путёвки в святые места


Перли України: міф чи реальність?

$
0
0


З давніх-давен люди цінували перли і складали про них романтичні міфи. Можливо тому, що для отримання перлини доводилося докладати значних зусиль. Пірнати за перловими мушлями в глибини морів та річок було небезпечно, та й не кожна знайдена мушля містила у собі перлину. А ще більшу цінність перлинам надавала, звичайно ж, їх зовнішня досконалість, виплекана у потаємному для людини підводному світі, і пов’язана через це в людській уяві з безліччю міфів та легенд.

Перли за стародавніх часів добували у різних країнах. Вперше у світі, стверджують джерела, широко використовувати перли почали у Китаї - ще чотири тисячоліття тому. Вони були не лише дорогоцінними прикрасами, а й відігравали роль грошових одиниць великого номіналу.

Прикрашала одяг перлами і знать Київській Русі. А купці-варяги зі Скандинавії скуповували добуті у північних річках Русі перлини, везли їх на захід і з успіхом продавали там багатим європейцям.

Відтоді спливло чимало часу. І ось зараз, у новітній історії перлів, які і понині вважаються у світі символом досконалості і чистоти, відкрито нову сторінку. Херсонські вчені, які працювали у Китаї, у серці потужної індустрії перлів, повернулись і почали впроваджувати свій власний проект виробництва цих дорогоцінних біогенних мінералів в Україні.

Кореспондент Укрінформудізнався, чи справді херсонські науковці готові засипати світ штучно вирощеними перлами:

ХЕРСОНСЬКИЙ ВНЕСОК У КИТАЙСЬКІ ПЕРЛИ

Перли України: міф чи реальність?

«Два роки тому ми, команда Херсонського державного аграрного університету у кількості трьох викладачів, поїхали працювати в Китайську Народну Республіку. У цей час організувався китайсько-український науково-дослідний інститут у провінції Чжецзян, у місті Джудзи. Інститут створювався під керівництвом українського академіка Сергія Мельничука, який подав свій проект на конкурс «Тисяча талантів Китаю», виграв і вирішив організувати інститут саме у цій провінції.



Ми подали свій проект по вирощуванню екологічно чистих осетрових видів риб, він сподобався місцевому китайському керівництву й очільникам інституту, і нас включили в команду. Після цього у нас було ще 12 проектів за китайськими замовленнями, які були взяті до виконання. Найбільше проблем у них виявилося із вирощуванням перлів. Ця провінція виробляє 70% усіх перлів у світі. В місті Джудзи, де ми жили, знаходиться всесвітня біржа перлів. Там багато підприємств, які їх вирощують, переробляють і виготовляють ювелірні прикраси», - розповів кореспонденту Укрінформу доцент кафедри екології та сталого розвитку ім. професора Ю. В. Пилипенка Херсонського державного аграрного університету Віталій Оліфіренко, який наразі є керівником університетського проекту вирощування перлів.



На замовлення одного з потужних китайських підприємств перлинної індустрії херсонські вчені, перебуваючи у Піднебесній, розробили великий проект по вдосконаленню місцевої технології вирощування річкових перлів. Адже китайська технологія мала низку серйозних вад: враховуючи величезні обсяги вирощування там перлинниць, це виробництво негативно впливало на екологію провінції Чжецзян.



Як зазначив Оліфіренко, вирощування перлинних устриць у таких обсягах призводить до нагромадження у водоймах великої кількості мулу, який є продуктом життєдіяльності цих молюсків, і відповідно – до забруднення води.

«У провінції була прийнята державна програма, величезна за фінансуванням, з покращення якості води. Наш проект стосувався її очищення, демінералізації відкладень, використання при очищенні води мікробіологічного препарату, який би прискорював процес, а також зміни технології самого вирощування перлинниці, застосування спеціальних кормів для харчування устриці», - розповів учений.



Даний проект було презентовано на форумі в провінції Чжецзян, і він отримав дуже високу оцінку, у тому числі міжнародних експертів. Серед презентованих там проектів херсонський зайняв друге місце, і невдовзі розпочалася його реалізація у Китаї.

І СЕБЕ ПОКАЗАЛИ, І САМІ НАВЧИЛИСЬ

За півтора року, протягом яких херсонські вчені працювали у Китаї, допомагаючи тамтешнім вченим і виробникам удосконалити технологію вирощування річкових перлів, вони й самі здобули корисний досвід. І, як цілком справедливо підкреслив у розмові з кореспондентом Укрінформу ректор Херсонського державного аграрного університету Юрій Кирилов, не скористатися цим набутим досвідом – гріх. «Тому і народилася така ініціатива, щоб вони тим, чим займалися там, у Китаї, зайнялися і тут», - зазначив Кирилов.



«Після повернення групи додому наш ректор переговорив з кожним із нас і дуже зацікавився ідеєю впровадження технології вирощування перлів. Адже північ китайської провінції Чжецзян за погодними умовами приблизно такий же, як у нас південь України. Тож за ініціативою ректора ми вирішили зробити експеримент, щоб перевірити на практиці, наскільки можливо вирощувати перли в Україні. Для цього створили робочу групу. Є у нас і лабораторія замкнутого водопостачання, тобто є умови для проведення експерименту. Але ми пішли трохи іншим шляхом, ніж це роблять китайці, за більш спрощеною технологією. Зараз «обкатуємо» її у себе у лабораторії», - розповів Оліфіренко.

В Китаї на утворення у мушлі перлини витрачається не менше трьох років. Від трьох до семи – якщо потрібне велике зерно. Щоб запліднити перлинами устрицю, китайці розкривають її спеціальним приладом і вкладають у неї маленькі намистинки, навколо яких потім починається утворення перлин. Що цікаво: в Китаї “вживлюють” ці мікрочастинки у тіло молюска лише жінки. Адже тільки вони, вважають у Піднебесній, своїми чутливими руками можуть з ювелірною точністю покласти намистинки всередину мушлі саме туди, куди треба.

Херсонська ж технологія не передбачає примусового розкриття раковини устриці і використання висококваліфікованої жіночої праці. Крім того, в херсонському експерименті вирішили використати поки що місцеві види устриць – беззубки та перловиці.



Чому ж вчені Херсонського державного аграрного університету не взяли для «обкатування» своєї технології китайські перлинниці, які прекрасно себе зарекомендували у процесі вирощування річкових перлів? «Спочатку нам треба зрозуміти технологію. Процес вживлення (піщинок – ред.) і адаптації вирішили проводити поки що на наших молюсках. Тому що коли раптом почали б гинути китайські – це було б дуже дорого», - пояснив Юрій Кирилов.

ПЕРШИЙ – ПРОЙШОВ!

Наразі перший етап цього експерименту завершився.

«Десь місяць тому ми завершили перший експеримент. Він пройшов дуже успішно. Ми заклали перші намистинки, все добре. Жодна з устриць не загинула. Все, що ми хотіли на першому етапі, ми зробили.



Все пройшло нормально, і тепер можна далі продовжувати цю справу. Я хочу спробувати це у різних варіантах. Тому що має значення, що закласти, яку піщинку, із чого вона складатиметься і куди її закласти. Від цього буде залежати колір і форма перлини», - повідомив вчений.



Як він розповів, білі, або класичні, перлини з’являються у центрі мушлі. Ближче до краю перлина перетворюється на рожеву. І на самому краю вона може бути фіолетовою і навіть чорною. Це щодо місцезнаходження у мушлі. А якщо закласти піщинку до мускула молюска, то варіанти кольорів майбутньої перлини – персиковий, бузковий і золотий.



«Є жовті, абсолютно за кольором золота, перли. Ми бачили їх у Китаї, вони є у продажу. І коштують стільки, скільки коштує золото», - наголосив Оліфіренко.



Наразі в херсонському перлинному експерименті задіяли близько 30 беззубок та перловиць. До речі, цього біоматеріалу в області достатньо, і він фактично не використовується. Це поки що абсолютно вільний ресурс.

«Живуть беззубки та перловиці у нас в університеті, в установці замкненого водопостачання. Це великий акваріум, де циркулює вода із однієї в іншу водойму, потім надходить на фільтр, очищається там, насичується киснем і знову йде по колу. Ми зробили так: вода проходить через басейн і акваріум з рибою та раками, насичується відходами їхньої життєдіяльності, а тоді скеровується в акваріум з устрицями. Вони доочищають воду, і лише потім вона йде на фільтр. Залишки кормів, які є у воді після годування риби та раків, – їжа для молюсків», - розповів Оліфіренко.

ШВИДКО ЛИШЕ В КАЗЦІ МОВИТЬСЯ…

Як наголосив ректор Херсонського державного аграрного університету, досі ще ніхто не займався повноцінно ідеєю можливого виробництва перлів в умовах України.

Наразі у виші не приховують, що на даному етапі херсонського перлинного проекту мова поки що йде лише про відпрацювання власної оригінальної технології.

«Об’єктивно цей процес займе до трьох років, якщо ми говоримо про повноцінну готову перлину», - зазначив Кирилов.

Оліфіренко, у свою чергу, підкреслив, що дана технологія не використовується ні в Китаї, ні в інших країнах світу.

«І зараз не стоїть завдання отримати перші перлини цієї весни. Хоч один з кореспондентів і написав, буцімто в Херсоні вже навесні будуть їх відрами черпати. Навесні будуть лише перші результати цих досліджень. Неможливо досягти результату за тиждень-два. Повинен пройти час, повинні відкластися (на піщинках – ред.) шари перламутру», - заявив вчений.

За його словами, наразі завершився період адаптації беззубок та перловиць до умов теплої води замкнутого водопостачання, і вони вже включилися, так би мовити, у роботу по продукуванню перлин. Устриці досить добре ростуть, добре почуваються у новій для себе водоймі, що стало приємним сюрпризом для вчених аграрного університету. А весною планується розкрити п’ять устриць, щоб подивитися, як проходить відкладення перламутрових шарів.

«Якщо вони раптом покажуть нам перли хорошої якості, то можна буде спокійно працювати і далі на них. Це взагалі буде безвитратно. Але якщо вони покажуть себе не зовсім так, як ми очікуємо, то можна буде закупити дослідну партію устриць з Китаю. З цим не буде проблем», - вважає Оліфіренко.



Як він повідомив, китайські річкові перлинні устриці набагато більші від наших беззубок і перловиць. А чим більшою є така устриця, тим більше перлин може розміститися у ній.



«У Китаї вже багато років займаються їх селекцією. Там у кожному господарстві використовується свій гібрид, який вони самі вивели. Це, як правило, поєднання трьох-чотирьох видів. Китайські мушлі – великого розміру, вони дають різнокольорові і дуже рівні перли, гладенькі, небугристі», - зазначив вчений.

ВІД НАУКОВОЇ ІДЕЇ ДО БІЗНЕС-ПРОЕКТУ

Оліфіренко не приховує: університет не ставить за кінцеву мету постійне вирощування перлів та їх реалізацію. За умови успішного завершення проекту для його впровадження в життя, звісно, будуть потрібні інвестори. Але тут виникає закономірне запитання: наскільки затребуваними можуть бути в Україні чи в інших країнах херсонські перлини? Адже це напряму позначатиметься на обсягах їх виробництва.

«Для Херсонського державного аграрного університету це наукова робота, а не бізнес-проект. Маркетингових досліджень ринку ми не проводили. Ми хочемо цю справу освоїти, запатентувати - і віддати для використання людям. А ті нехай вже беруть технологію та вирощують перли, якщо мають на це гроші і час. Ми ж – вчені, туго набитого гаманця у нас немає», - наголосив Оліфіренко.



Розповів він і про те, де в Україні можна цілорічно вирощувати перли. Молюсків можна розводити, наприклад, у водоймах-охолоджувачах теплових і атомних електростанцій, на підприємствах, де у закритих приміщеннях вирощується риба, або ж на інших підприємствах, де є водойми із постійно теплою водою. Критерії якості води для перлинної устриці такі ж, як і для риби. Там, де не живе риба, там і устриця не буде жити. Але якісь особливі умови для неї не потрібні, повідомив вчений.

Отож дочекаємося весни і побачимо, на що здатні українські перлові мушлі.

Валерій Староселець, м. Херсон.
Фото надані Віталієм Оліфіренком

Крымнаш, 5 лет спустя: лохотрон, гетто, уныние, дорога в "рай"

$
0
0





Симулятор тюрьмы открылся на тропе Ливадия-Ялта. Когда-то можно было идти и ощущать ветер с моря, смотреть на волны. Теперь здесь только решетки и забор, - SeaFlight




Сьогодні 110 років від дня народження художниці Марії Примаченко

$
0
0
Шлях Марії Примаченко як художниці розпочався в Києві на території Києво-Печерської лаври, де сьогодні знаходиться Національний музей українського народного декоративного мистецтва і наразі проходить експозиція, присвячена 110-й річниці від її дня народження.


“У 1935 році тут організували майстерні для народних майстрів, куди Марія Примаченко приїхала за рекомендацією художниці Тетяни Флору, яка свого часу побачила на базарі її вишиті рушники”, - розповіла Укрінформукуратор проекту і науковець музею — Олена Шестакова.

За словами кураторки, Примаченко починала з вишивки – в кінці 1920-х – на початку 1930-х років працювала в селі Іванків у вишивальній артілі, але вишивала не лише по готових ескізах, а створювала власні, вносячи у вишивки свою індивідуальність.

“Спочатку це були експериментальні майстерні, потім школа для народних майстрів, на основі якого створили Інститут Бойчука. Марія Примаченко навчалась у майстернях кілька років, жила тут на повному пансіоні, а паралельно вчилась і працювала”, - додала дослідниця, яка понад 40 років вивчає творчість української майстрині.

З іменем художниці пов’язано багато легенд – від дати народження, (раніше його відзначали 30 грудня, а тепер - святкуємо 12 січня), до її прізвища (є дві версії – Примаченко і Приймаченко).

“Вона цікава особистість і має право на ці легенди, - вважає Шестакова, - Щодо прізвища – ми говоримо тільки Примаченко, оскільки на всіх роботах та листах, які вона підписувала своєю рукою, вказаний саме такий варіант. Після отримання нею премії Тараса Шевченка вийшла стаття, де порушується тема правильності вживання прізвища. Її автор пише, що її батька взяли в прийми, але місцеві, спрощуючи звуки, вимовляють “примак” замість “приймак”. Але бульвар в Києві - імені Приймаченко”, - додала кураторка.

Ювілейна виставка "Марія Примаченко, Фантасмагорії" / Фото: Багмут Павло, Укрінформ

За її словами, наразі у музею українського народного декоративного мистецтва велика колекція робіт мисткині, яка налічує близько 650 одиниць - декоративний розпис, ескізи, декоративні панно.

“Музей робить все для того, що Марію Примаченко знали у світі. Ми експонуємо її, як жодного іншого художника, тому що маємо дуже велику колекцію її творів і нам щоразу хочеться показати її роботи якнайкраще.

З 1936 року по всьому світу пройшло понад 105 виставок – групових і персональних. Роботи Примаченко побували в Японії, Австрії, Швеції, Данії, її роботи возили до Монреалю та двічі до Парижу. Ще 40 років тому її роботи не визнавали, говорили, що так може намалювати і дитина. Зараз подібних питань не виникає, оскільки світ визнав, що це геніальна художниця, яка володіла лінією, кольором, ритмом, та мала в основі своєї творчості потужні традиції, - розповіла Шестакова і додала, що художниця була великою фантазеркою і дуже трудолюбивою людиною. “Марія була обмежена в русі через те, що в дитинстві перехворіла на поліомієліт і погано ходила, але ставилася до життя по-філософськи, була оптимісткою, та попри всі негаразди, реалізовувала свої цілі”, - сказала Шестакова.

На виставці “Марія Примаченко. Фантасмагорії” показано всі періоди її творчості – від ранніх років до 1980-х, завдяки чому можна побачити, як розвивалась художниця, як формувався її стиль, що її цікавило, як вона знаходила візуальні рішення, простежити трансформації її фантазій – звірів та квітів. Адже, спочатку вона малювала аквареллю, потім перейшла на гуаш, збільшила формат малюнків і почала додавати кольорове тло. Її роботи яскраві та сонячні, хоча в її сюжетах також можна побачити і смуток. Вона зверталась до теми війни, боролась за мир. У 70-х роках почала писати присвяти на зворотах картин – вчителям, шахтарям, лікарям, космонавтам. Є робота, в якій вона звертається до американського президента Рональда Рейгана з проханням запобігти атомній війні.

Виставка «Марія Примаченко. Фантасмагорії» триватиме у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва до 25 березня.

Это прорыв ящетаю: на Расеюшке решили построить переправу через Волгу из.. сена

$
0
0
Прорыв в нанотехнологиях, крымский мост отдыхает!

Чиновники решили построить переправу через Волгу из сена:



В Нижнем Новгороде пресечено незаконное строительство переправы из сена через Волгу, сообщает NewsNN со ссылкой на пресс-службу администрации города.

«Создание подобных объектов должно вестись под строгим контролем. Однако в этом случае возведение переправы администрацией Нижнего Новгорода, МЧС и Росприроднадзором не согласовано», — заявил изданию заместитель мэра Роман Колосов.

Он добавил, что сенным мостом заинтересовались полиция и МЧС. В то же время в региональном управлении МЧС изданию сообщили, что представители ведомства знали о переправе и этапах строительства.

Тендер был выигран компанией из Казани, которая заявила о том, что планирует построить мост из сена по уникальной технологии. По замыслу подрядчика, сооружение должно было представлять собой «бутерброд» из утрамбованного сена и скрепляющих его слоев замороженной воды и связать через Волгу Нижний Новгород и Бор, передает ProGorodNN. Предполагалось, что сенная переправа будет работать до первых оттепелей.

Ранее мэр Междуреченска на камеру назвал дебилами подчиненных, установивших детскую площадку на час во дворе жилого дома и разобравших ее после фотосессии о проделанной работе. «Чтобы этой тупости не было никогда! В жизни!» — потребовал Чернов от некоего подчиненного в телефонном разговоре под запись.

Українка виграла європейський конкурс ілюстрації

$
0
0
Українська ілюстраторка Тетяна Якунова здобула перше місце в конкурсі IJungle 2018 Illustration Awards, повідомили на офіційному сайтіконкурсу.

Українка виграла європейський конкурс ілюстрації

Якунова виборола золоту медаль у категорії «Commercial». Журі відзначили її проект для американської компанії Mixmax, яка займається e-mail комунікацією у сфері бізнесу.

Тетяна Якунова створила п’ять постерів про відношення до роботи і колег, цінності в колективі та ставлення до клієнтів.




Наразі Тетяна обіймає посаду головної ілюстраторки у британському стартапі Wirex. Вона займається комерційною ілюстрацією більше чотирьох років і за цей час встигла попрацювати с такими компаніями, як Xerox, Visa, Unit 9, Marvell app. та іншими.

IJungle 2018 Illustration Awards– це міжнародний конкурс для ілюстраторів, який цього року проходив уперше. Його учасники змагалися в номінаціях “Книжка”, “Друкована продукція”, “Комікси”, “Реклама”, “Новий талант”, “Самопромоція” і “Відеоігри”. У кожній категорії журі конкурсу вибрали одного переможця.

Вяликая Биопомойка

$
0
0
И назвали это красивым модным словом - фриганство, ну чем не еуропа, русская *опа :-)

Полезными адресами делятся фриганы — люди, которые пристраивают выброшенную магазинами еду




shamichek1:
Там и список адресов помоек прилагается.
Фриганы, биомать, там дом на дом, раён на раён, драку за право пастись на помойке устраивает.
Прочитайте: Московский комсомолец

14370309_1022125361239924_7719211869508542055_n

А ведь совсем недавно был короткий период, когда в Москве протестовали и так:


На площади Свободы свободные от руцкагамирка украинцы Харькова массово пели колядки

$
0
0
12 января в центре Харькова начался третий Всеукраинский фестиваль вертепов «Вертеп-фест».


Женский коллектив «Голосистые» в Харьков приехал из Богодуховского района. В фестивале вертепов участвует впервые. К нему готовились заранее – специально шили костюмы со слобожанской вышивкой.

«Она символизирует благосостояние, дружеские отношения и все самое лучшее, что можно пожелать украинскому народу. Это все в этих узорах. Мы захотели поучаствовать, поскольку должны сохранять наши традиции. Украина – сильное государство с сильными традициями», - рассказала участница коллектива Татьяна, передает 057.ua.

Кроме Харьковской области, в фестивале принимают участие более 50 коллективов из разных областей Украины. Среди них – Полтавская, Сумская, Тернопольская, Львовская, Донецкая и другие.


Почти в каждой группе представителей можно заметить детей – они также в национальных костюмах.

От площади Конституции участники прошлись по Сумской улице, останавливаясь возле ХНАТОБа и памятника Тарасу Шевченко. Возле последнего самым маленьким участникам раздавали сладкую кутью.

1
2

Возраст наименьших вертепщиков – два года, говорят организаторы. В коллективах таких называют «пташенятами». А самые маленькие коллективы-участники в этом году – три хора из разных церквей Змиевского района.

1
2
3

После шествия участники собрались на площади Свободы – чтобы массово исполнить колядку. Кроме Украины, ее пели еще в шести странах: Великобритании, Австрии, Германии, Нидерландах, Польше и Чехии. В Польше к исполнению колядки «Нова радость стала» присоединились три города: Варшава, Люблин и Прошовице. В Германии – два: Мюнхен и Карлсруе.

Всеукраинский фестиваль вертепов «Вертеп-фест» в Харькове проходит третий раз. Сравнительно с предыдущим годом в нем участвовало больше коллективов – в 2018 году фестиваль собрал около 40 представителей разных регионов.

1
2
3
4
5

По предварительным подсчетам организаторов, массово колядку на площади Свободы пели больше тысячи человек.



13 января участники выступят в парке Горького, а после устроят «Етновечорниці».

7

Останнього оунівця з Рівненщини розстріляли у 1967 році за законом 1927-го

$
0
0
50 років тому, в 1967 році, в тодішній радянській Україні стався безпрецедентний випадок – як для юриспруденції самої республіки, так і загалом всього світу. Президія Верховної Ради УРСР прийняла рішення судити людину не за чинним законодавством, а за тим, яке діяло ще у 1927 році.



Різниця полягала у найвищій мірі покарання. На 1967 рік це був вирок - 25 років тюремного ув’язнення. На 1927 рік – розстріл. Цей вирок стосувався нашого земляка Антона Олійника, уродженця хутора Березина Друхівської сільради (нині це терени Березнівського району), члена ОУН.

Довело можновладців до таких крайнощів те, що Олійник як політв’язень, засуджений на 25 років, тричі втікав з найбільш охоронних місць ув’язнення.Навіть із сумнозвісного Володимирського Централу. При цьому в способах втечі, оригінальних, хитромудрих і просто неймовірних, йому міг би позаздрити навіть легендарний Устим Кармелюк.

Втім, не це головне. Головне, що опиняючись короткочасно на волі, Антон Олійник не припиняв боротьби за незалежність України. І саме він у цьому сенсі є одним із останніх, якщо взагалі не останнім, ОУНівським форпостом, який ліквідували комуністи. Його розстріляли взимку 1967 року.

12 томів кримінальної справи в архіві СБУ
12 томів кримінальної справи, і в кожному томі від 311 до 628 сторінок. Саме таке «досьє» збереглося в архіві Служби Безпеки України на злісного ворога України, як називали Антона Олійника. Завдяки прийнятому «декомунізаційному» закону ця справа із «таємної» перейшла в статус доступної.


Кримінальна справа Антона Олійника «розтягнулася» аж на 12 томів
І наразі вона – як один із найбільш показних доказів того, яким незборимим для тоталітарної системи був дух українського патріотизму. Супроти нього в комуністів навіть в мирний час залишалася лиш одна протидія – куля.

Він міг стати вченим. А довелося воювати за Україну
Антон Олійник народився на хуторі Березина в сім’я хлібороба, простого сільського орача. Як він сам зазначав, батько бачив у синові продовжувача його справи, натомість сам Антон мріяв про науку. До неї він мав гарні уроджені здібності. Та й у дитинстві та юності хлопець неабияк тягнувся до книжки. Змінила його світогляд Друга світова війна. В ці роки він зрозумів, що Україна, яка прагне незалежності, має двох затятих ворогів – нацистів та більшовиків. Саме задля боротьби проти них він вступає в ОУН.

Був провідником юнацької сітки ОУН, охоронцем районного провідника ОУН, документалістом районного проводу ОУН. Не припинив підпільної діяльності й після закінчення війни. Фактично до 1947 року проводив антикомуністичну агітацію, поширював антирадянські листівки. Налагоджував систему взаємозв’язків збережених ОУНівських осередків…

Фатальний 1947: замаскований ворог
Фатальним для Антона Олійника став 1947 рік. Тоді він вийшов на групу «Кнопа» (назва від псевдо її очільника). В історії цей рух – «кнопівський» – малодосліджений, але він мав своє помітне місце. Це була група українських радикальних націоналістів, яка «відкололася» від Центрального проводу ОУН і вважала за доцільне самотужки вести боротьбу (в основному терористичну) проти всіх, хто посягає на Україну…

Так ось, люди, які представилися «кнопівцями», арештували Антона Олійника, накинули йому мішок на голову і заставили доповідати, що він доброго зробив для України. Антон Якимович, не підозрюючи, що під «кнопівцями» замаскувалися радянські «стрибки», виклав усе як було насправді. Насамперед свою позицію, вірніше - антипозицію стосовно радянської влади, сказав про вільну Україну, яку треба захищати, як зіницю ока, зачитав напам’ять «Ще не вмерла Україна». А наостанок повідав, що, коли його розстріляють, його кров залишиться чистою перед тими, хто бажає Україні добра і волі.


Таким у 1947 році «стребки», що арештовували Антона Олійника, зафіксували його образ

Усього цього виявилося вдосталь, щоб розпочати проти Олійника кримінальну справу. Тим паче, що при арешті оунівця було вилучено зброю (гвинтівку, 49 патронів, гранату Ф-1, пістолет ТТ), листівки та брошури із закликом боротися за вільну Україну.

Присуд 25 років і перша втеча
Присуд радянської влади на той час був максимальним – 25 років тюремного ув’язнення. Тим паче, що Олійнику «нав’язали» цілу низку вбивств радянських активістів, керівників району. Від участі в ОУН він не відмовлявся, а от «нав’язаних» вбивств не признав навіть тоді, коли постав перед розстрілом.

Відбувати покарання «Індусу» (це було його оунівське псевдо – від словосполучення індивідуальний селянин) довелося спочатку в Мордовії. Але не пройшло й півроку, як в’язень зі спільниками наважується на втечу з табору - у вагонетці, присипаній торфом. Загалом це був добре продуманий план. Так що охорона лише на третій день помітила, що на торфовиську не вистачає ув’язнених робітників. Пошук зниклих став всесоюзним розшуком. На нього було кинуто значні «сили», і вже на сьомий день «опери» рапортували, що Антона Олійника затримали в лісі.

За спробу втечі суд додав йому ще два роки ув’язнення. А потім ця додавальна процедура повторювалася ще двічі, бо Олійник загалом здійснив три втечі. Таким чином загальний строк його перебування у в’язниці дійшов до 33 років.

Друга втеча: 13-метровий тунель, викопаний ложкою
Другий раз Антону Олійнику вдалося вирватися на волю у 1954 році. Тоді в’язень здійснив 13-метровий підкоп. У його спорядженні не було лопати чи ножа. Лишень ложка. Саме ложкою протягом декількох місяців він невтомно виколупував землю, приховував її і таки добрався до місцини поза тюрмою. А далі - форсування річки на човні, який йому підготували доброзичливці, і довга-предовга дорога додому.

Коли син зайшов до рівної домівки, то мати спочатку не впізнала сина. Від перенесеної тюремної тяжби він був неймовірно виснажений і важив всього 47 кілограмів.

Два місяці Антон Олійник потайки набирався сили у рідній домівці. А потім виробив план подальших дій – налагодити зв'язок з групою свого повстанського побратима «Шуляка», яка, на його переконання, ще мала б діяти в поліських лісах. Проте так і не вийшов на зв'язок з повстанськими підпільниками – завадили «емгебісти», які ретельно переслідували втікача.

Книжка Донцова в тюремній бібліотеці і третя втеча із особливого «Дубравлагу»
Третій раз Антон Олійник утік із Володимирського Централу, в якому він, до речі, зарекомендував себе одним з найбільш дисциплінованих та ерудованих в’язнів. Був найактивнішим читачем тамтешньої бібліотеки. Щоправда, студіювати довелося в основному марксистсько-ленінських пропагандистів, але, як згодом зізнався Антон, трапився йому воістину національний шедевр. Це була книжка Дмитра Донцова «Дух нашої давнини». Яким чином вона опинилася в тюремній бібліотеці, невідомо. Може, випадково, а може й спеціально. Але те, що вона справила на читача Антона Олійника величезний вплив, – факт незаперечний. Відразу ж після прочитання «Духу…» Олійник ділиться своїми враженнями з іншим в’язнем, Романом Семенюком.

Обидва українські патріоти вирішують будь-що вирватися з табірних лабетів і продовжити боротьбу за Україну. Це також неймовірними зусиллями їм вдається здійснити: 12 серпня 1965 року вони втекли із особливого табору МВС СРСР «Дубравлаг».

Цього разу втікачам довелося форсувати річку шириною півкілометра. Передбачаючи, що по них стрілятимуть, табірники затамували подих й змогли перебути під водою понад п’ять хвилин. Тож їх переслідувачі подумали, що вцілили у втікачів.

На Україну, щоб продовжувати боротьбу!
Вирвавшись із неволі, втікачі спрямували свій шлях на Україну. Спершу вони вирішили відвідати найбільші українські святині. Побували на могилі Тараса Шевченка, у Київській та Почаївській лаврах, на «Козацьких могилах» у селі Пляшева… А також у родинах тих націоналістів, хто разом із ними сидів в тюрмі.


Антон Олійник (зліва) на своїй рідній землі

Спинилося їхнє втікацтво на малій батьківщині Романа Семенюка – у Сокальському районі на Львівщині. Там нездоланні оунівці облаштували бункер, де сховалися від радянської влади і звідтіля почали вести підпільну боротьбу. Надрукували, зокрема, тисячу листівок про істинну сутність комуністичної влади. Під час поширення цих листівок Антон Олійник знову потрапляє під арешт і йому знову до основного тюремного строку «приплюсовують» ще п’ять років неволі.

«Граждані судді! Ви засудили мене за те, що я любив Україну…»
Реально Антон Олійник відсидів у таборах 18 років. Залишалося ще 15.Розуміючи, що вирватися з тюремних лабетів, – справа фактично нездійсненна, він усе ж хапається за останню рятівну надію.

Пише листа з проханням про помилування на ім’я тодішнього секретаря ЦК Компартії Микити Хрущова.

Та чи такі листи треба було писати, сподіваючись на помилування після трьох втеч? В цьому листі Олійник не відрікається від своїх діянь та помислів щодо вільної України. Ось рядки з цього листа:
«За роки перебування в тюрмі закам’яніли усі мої почуття вільної людини. Більше того, мені здається, що нині з таким почуттям живуть усі люди в Україні». «Граждані судді! Ви засудили мене за те, що я любив Україну. Але пам’ятайте: настане такий час, коли ніхто не сидітиме за те, за що сиджу я».
«Ви засудили мене до розстрілу, змінивши при цьому закон. Світ ще не бачив такого преценденту. Значить, або ви мене боїтеся, або я найбільший для України ворог. Тільки при цьому ви не пояснюєте, що я недоброго зробив для України».


Чи дійшов лист до Хрущова? Невідомо. Але Рівненський обласний суд отримав право засудити Олійника до розстрілу
Хтозна, чи дійшов цей лист до Микити Хрущова, який попри свої комуністичні погляди все-таки був українським прихильником. Радше ні, ніж так. А тим часом над Антоном Олійником українська тодішня влада вчинила справжній самосуд.За Постановою Верховної ради України, яку підписали Підгорний та Георгадзе, Рівненський обласний суд отримав право засудити Олійника до розстрілу. На оголошення вироку обвинуваченого не покликали.

Натомість запросили представників газети «Червоний прапор», Костопільської та Березнівської райгазет, аби ті виклали суть справи щодо «злісного ворога Радянського Союзу». Вони написали так, як написали. Вірніше, під компартійну диктовку. І при цьому ж, звісно, не згадали останніх миттєвостей життя Антона Олійника. Зокрема, як перед самим розстрілом до камери, в якій Антон Олійник сидів, до речі, разом із відомим українським політв’язнем Юрієм Шухевичем, зайшов майор-емгебіст і заявив: «Ну що, Олійник… Тепер Україна зекономить на тобі два мільйони рублів». З’ясовується: такими були витрати, коли Олійника під час його третьої втечі оголосили у Всесоюзний розшук.


Постанова, за якою українцю за його любов до України присудили смертну кару

Антона Олійника розстріляли 6 лютого 1967 року в Києві. Де його могила, наразі невідомо.Пам'ять про нього теж не вельми відповідає справедливості. Принаймні, родина Олійника не збереглася. У повоєнний час померли його батьки. Сестра Надія, яка добивалася реабілітації брата, канула у невідомість, так й не дочекавшись цієї реабілітації. На батьківщині Антона Олійника немає жодної меморіальної дошки на його честь. А треба було б…

Водночас в історії України Антон Олійник залишається таким, хто воістину поклав за неї своє життя.

Rv*News

Мордорские нищебродины

$
0
0


В далёком 2012-м, мы тусили на фесте в Карпатах.
Людей было много: вся Украина, Беларусь, россия.
В подорож я, как обычно, закупала всё в спешке и галопом, поэтому в качестве перекуса схватила с полки в Амсторе первую попавшуюся палку колбасы и кусок сыра, вообще не выбирая, от фонаря.
Когда мы залезли таки на Хомяк, я быстренько забабахала бутеров, ну и на запах еды первым пришел наш приятель, музыкант из Подмосковья.
Они вообще еду чуют за гектар. И сползаются, рыская ноздрями по периметру. Тянут свои лапки енотьи, такая милота шокапец.
Ел он эту первую попавшуюся колбасу, как алчущий смертный пил бы нектар богов.
Закатывая в пищеварительном оргазме глаза и утверждая с набитым ртом, что ничего вкуснее в жизни он не ел.
Ну зашибись, подумала я.
У вас там свиньи что-ли не водятся с коровами? Не Чукотка же. И колбаса оказалась такая себе. Средненькая.

Другой чувачок, из Рязани, с широким таким таблом-улыбакой, всё рассказывал как у них там клёво, какой воздух, люди отакенные вот такие! Я даже где-то завидовала, патамушта у нас же хреново, люди так себе, сволота через одного и гнидины.
И воздух откуда в наших раскалённых летом и обледенелых зимой, пыльных промышленных степях.
Даже хотелось в эту блин Рязань, чтоб зелёное все до горизонта и румяные маруси чтоб угощали квасом на черном хлебе и с изюмкой.
Но чувачок всё испортил, всю мою красивую, слюнявую зависть.
Он просто перед отъездом пошел да и скупил на рынке почти весь стратегический запас сала и кровянки.
И это только в одну руку.
Во второй руке он пёр в свою процветающую Рязань крымское сладкое вино, артёмовское шампанское и коньяк ещё, чтоб рюкзак не пустовал.

Говорю: «У вас дороже это всё?», ну блин не понятны мне эти перемещения грузов руками из "нищей" Украины в "изобильную" Рассею-мать. (мать бы её переё...)
Отвечает: «А у нас этого просто нет, - ни сала, ни кровянки, а вино - шмурдяк один из Приднестровья».

Подружка ещё делилась прекрасным.
Повезли её к родне мужа в Питер, в семью интеллигентов, нормальных таких, не бомжей, не маргиналов.
Она с дороги надеялась покушать, но невдача спіткала прям с порога.
Кушать у них не принято. Они позвали чайком полакомиться.
Подружка думает: «Ну ок, к чаю ж поставят на стол хоть печенюху какую, может пряник даже или пироженку.».
И что? И нет.
Попить чаю - это тупо попить чаю. Ну, когда вода, заварка и сахар. Всё.
Охренела, конечно, как тут не охрененеть…
Мне бы и в голову не пришло людей с дороги чайком лакомить, но хз, мы ж люди простые, незамысловатые, может в приличных семьях кушать уже не модно.
Подружка, когда поняла, что кормить не будут вообще никогда, почухала репу, пошла в магаз, скупилась там и сварила тазик борща.
Потому что мы, простые люди, едим борщик, а не чай.
И этим своим борщевым перфомансом уронила на лопатки всю родню оптом.
Они ж, оказываецца, не знали «что из простой свеклы можно такую вкуснотень наколдовать», даже в здесь, в кухне питерской интеллигенции.
«Ну да…Из одной свеклы, акакже…» - подумала подружка, и больше к ним в гости не ездила.

Я вот подумала, а если этих наших, простогосподи, соседей научить как-то еду выращивать и превращать её в борщ и кровянку, может их бы попустило заёбывать окружающих своим неистовым скрепным дружелюбием?

Т. Худякова
https://gorlis-gorsky.livejournal.com/2404548.html

Та шож такоета: Астрономы РФ потеряли связь с единственным орбитальным телескопом

$
0
0
Российские ученые не могут восстановить управление единственным на всю вяликую Расею космическим телескопом. По сообщению РИА Новости, прибор перестал принимать командную информацию.

В чем причина аварии, даже нет никаких предположений. При этом гарантийный срок «жизни» «Спектра-Р», который относится к проекту «Радиоастрон», истек три года назад.
Специалисты Астрокосмического центра пытаются восстановить связь, но все попытки, как водится, безуспешны.
12 января 2019

Анаконда окружает: В Балтийское море зашел американский ракетный эсминец

$
0
0
В акваторию Балтийского моря зашел ракетный эсминец ВМС США «Грейвли». Об этом со ссылкой на данные мониторинговых ресурсов сообщает Sputnik. Известно, что судно зашло через Датские проливы утром четверга, 10 января.

1

USS Gravely − флагман Первой постоянной военно-морской группы НАТО, способный нести до 56 крылатых ракет «Томагавк».

Таким образом, территорию России фактически окружают, учитывая тот факт, что, по мнению военного эксперта Олега Жданова, США уже на постоянной основе собираются создавать свою морскую группировку в акватории Чёрного моря. России уже нечего противопоставить.

«Поэтому все, что можно перегнать, россияне сейчас будут перегонять в Чёрное море», — заявил в комментарии Жданов.



Ранее сообщалось, что в международных водах Черного моря и территориальных водах Румынии пройдут военные учения. Участие в них примет и корабль ВМС США Fort McHenry вместе с фрегатом King Ferdnand.

Напомним, что 17 декабря, из пролива Босфор в Черное море зашел британский разведывательный корабль HMS Echo (H87).

Произошло это раньше намеченного срока и в связи с агрессией России. На России кукарекают, что военное присутствие кораблей НАТО в Черноморском регионе только усилит напряженность.

Цензору.НЕТ

А яйца-то мокшей конкретно бесят, не того они ожидали от 2019 года :-)

$
0
0

Яйца. Начало.




Хотя, вроде, и год начался, как обычно :-)

Почему Россия никогда добровольно не откроет архивы СССР

$
0
0
Письмо второклассника своей матери в ГУЛАГ из детского дома для «детей врагов народа».
Ну что, совки, хотите повторить?


Максим Мирович @maxim_nm

"Ви ловите, а ніхто не сидить!" (с)

$
0
0
Юрій Луценко

«Ви ловите, а ніхто не сидить!»
Саме так більшість реагує на дописи про чергового хабарника, взятого «на гарячому».



Так, найчастіше суд виносить «гуманний» вирок – штраф за неправомірну вигоду. Я вже не перший рік прошу Верховну Раду зробити мінімальним покаранням за хабар не штраф чи умовний термін, а один рік реальної тюрми.
Поки не знаходжу порозуміння.

Проте не опускаємо руки, в неантикорупційних судах доводимо винуватість корупціонерів і отримуємо для них реальні вироки.

Навожу приклади успішних справ.
Принагідно нагадую, що корупцією чиновників вищого рангу згідно закону має займатися САП і НАБУ.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави засуджено начальника відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Полтавській області за отримання хабара в розмірі 2 500 доларів США з фізичної особи-підприємця за повернення тимчасово вилученого майна та не притягнення останнього до кримінальної, адміністративної відповідальності за начебто порушення встановленого порядку зберігання та транспортування алкогольних напоїв та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на ШІСТЬ років із позбавленням спеціального звання – підполковник податкової міліції.

***

Вироком Садгріського райсуду м. Чернівці до П’ЯТИ років позбавлення волі засуджено завідувача сектором розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Управління Держпраці в області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Посадовець вимагав та отримав від громадянина 1500 дол США хабара за позитивні висновки комісії, яка розслідувала факт смерті одного з керівників держпідприємства області, а саме визнання смерті останнього нещасним випадком, що пов'язаний з виробництвом.

***

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпра засуджено заступника начальника відділу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області за одержання хабара у сумі 68000 грн. за складання акту про можливість видалення зелених та лісонасаджень на території двох сільських рад в кількості 340 дерев (ч.3 ст.368 КК України) до П’ЯТИ років позбавлення волі.

***

До ТРЬОХ та ДВОХ років позбавлення волі відповідно засуджено двох депутатів Підгороднянської міської ради Дніпропетровщини, які одержали 137 000 грн неправомірної вигоди за вплив на прийняття іншими депутатами міськради позитивного рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих в м.Підгородньому (ч.2 ст.369-2 КК України). Вказане рішення суду набуло чинності.

***

Рішенням суду першої інстанції вже звільненого заступника міського голови одного з районних центрів Сумської області (м. Кролевець) визнано винною у вимаганні та одержанні хабара у сумі 27 тис 500 грн за сприяння передачі в оренду приміщення комунальної власності.
Обвинувачену засуджено рішенням Кролевецького районного суду за ч. 3 ст. 368 КК України до П’ЯТИ років позбавлення волі.

***

Колишнього начальника Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного теруправління юстиції у Сумській області вироком Глухівського міськрайонного суду визнано винним за ч. 3 ст. 368 КК України та засуджено до П’ЯТИ років позбавлення волі.
Чоловік обвинувачувався у вимаганні та отриманні 500 доларів США хабара від фізичної особи за зняття арешту з транспортного засобу.

***

Вироком Сихівського районного суду м. Львова колишнього Миколаївського міського голову визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.368 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк ДЕВ’ЯТЬ років. Сума хабара – 1 млн. грн.
Тим же вироком спеціаліста Миколаївської міської ради визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.368 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк ВІСІМ років, та спеціаліста–контролера Миколаївського КП ЖКУ визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.25, ч.5 ст.368 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк ВІСІМ років.
Обвинуваченими подано апеляційні скарги на зазначений вирок суду.

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області міського голову Сколівської міськради визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України до ШЕСТИ років 6 місяців.
Цим же вироком засуджено юрисконсульта цієї міськради за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 до П’ЯТИ років 6 місяців позбавлення волі.
Вказані особи засуджені за те, що в липні-серпні 2015 року вимагали та отримали хабар в сумі 18000 грн від директора одного з підприємств за сприяння в перемозі в конкурсі на оренду комунального майна, зниження орендної ставки та подальшому викупі приміщення. На вказаний вирок суду прокурором та стороною захисту подано апеляційні скарги.

***

Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено обвинувальний вирок, яким визнано колишнього начальника відділу ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді П’ЯТИ років позбавлення волі.
Посадовець вимагала та отримала від представника приватного підприємства хабар в розмірі 111 тис. гривень за зменшення суми пені, встановленої в ході документальної позапланової виїзної перевірки вказаного підприємства.

***

Вироком Запорізького районного суду колишнього начальника Біленьківської виправної колонії засуджено до П’ЯТИ років позбавлення волі з конфіскацією майна за вимагання та одержання хабара у сумі 26 452 грн. за не повідомлення правоохоронних органів про крадіжку останнім майна зі складу виправної колонії та не ініціювання питання щодо зміни йому умов відбування покарання.

***

Вироком Менського районного суду Чернігівської області засуджено до П’ЯТИ років позбавлення волі голову Менської міської ради та депутата Менської районної ради за отримання хабара в сумі 1 тисяча доларів США за сприяння у передачі в оренду земельної ділянки. Вирок оскаржується в апеляції.

***

Вироком Менського районного суду Чернігівської області до П’ЯТИ років позбавлення волі засуджено заступника начальника колонії, який запровадив практику отримання від родичів засуджених неправомірної вигоди за користування засудженими передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України пільгами. Вирок оскаржується в апеляції.

***

Т.в.о. директора Департаменту розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської ОДА вироком Приморського районного суду м. Одеси визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України та засуджена до позбавлення волі строком на ШІСТЬ років з позбавленням 9 рангу державного службовця.
Посадова особа одержала від суб’єкта господарювання хабар на загальну суму 1 млн 450 грн за вчинення в її інтересах дій, пов’язаних з підписанням актів приймання виконаних будівельних робіт, та за своєчасну подачу їх до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області і оплату виконаних робіт.

***

Набрав законної сили вирок Єланецького районного суду Миколаївської області, яким колишнього заступника голови Єланецької РДА визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі строком на П’ЯТИ років із позбавленням 9 рангу державного службовця.
Посадовець одержав від суб’єкта господарювання хабар в розмірі 2000 доларів США за вчинення в його інтересах дій, пов’язаних з отриманням відповідних дозвільних рішень для подальшого користування надрами.

***

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області одержав хабар у сумі 15 тис. грн. Рішенням суду визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 368 КК України. Реальний вирок ДЕСЯТЬ років позбавлення волі. Вирок оскаржується в апеляції.

***

Галицький райсуд Львова засудив до ДЕВ’ЯТИ років позбавлення волі екс-керівницю відділу одного з банків за привласнення коштів клієнтів даного банку на суму 1,2 млн 183 тис. дол. та 51 тис. євро. Засуджена обвинувачувалася за за ч.3-5 ст.191 (привласнення або заволодіння майном) і ч.4 ст. 358 (підробка документів) КК.

***

Службова особа районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Луганській області вчинила корупційне правопорушення (ч. 3 ст. 368 КК України), за грошову винагороду в сумі 13 500 грн оформивши паспорти громадян України мешканцям Луганщини, які перебувають на тимчасово окупованій території Луганської області, без їх фактичної присутності.
Вироком суду засуджена до П’ЯТИ років 3 місяців позбавлення волі.
Сторонами у кримінальному провадженні подані апеляційні скарги.

***

Вінницьким апеляційним судом залишено без змін вирок Вінницького міського суду від 13.09.2016, яким суддю одного із судів Вінниччини засуджено за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді ДЕСЯТИ років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 роки.

***

Окрім реального терміну засудження також вироком суду підлягає конфіскації майно засуджених корупціонерів, а також діє заборона права обіймати посади на певний період.
***
Олександр КарпенкоА де крупняк? Посади Гонтарєву...
Юрій Луценкоякщо ви потребуєте повторення написаного - повторяю: вищі синовники - виключна компетенція НАБУ

Українка виграла турнір ITF у Гонконгу

$
0
0
Українка Дарина Лопатецька виграла чемпіонський титул на турнірі Міжнародної тенісної федерації (ITF) World Tennis Tour в Гонконгу з призовим фондом $25 тисяч.

Українка Лопатецька виграла турнір ITF у Гонконгу
Фото: Федерація тенісу України / Facebook

У фіналі Лопатецька здобула перемогу над представницею Китаю Ма Шуюе - 6:4, 6:3, повідомляє БТУ.

Поєдинок тривав півтори години, за час якого Лопатецька подала три ейси при трьох подвійних помилках, зробила п'ять брейків і програла три гейми на своїй подачі.

Відзначимо, що обидві тенісистки пробилися в основну сітку через кваліфікацію, де 15-річна харків'янка отримала wild card, а у фіналі відбору відіграла у суперниці два матчбола.

Лопатецька виграла дванадцятий матч поспіль на хардових кортах в Гонконгу: минулого тижня Дарина також стала чемпіонкою турніру, завдяки чому дебютує в Топ-400.

За перемогу на цьому тижні Лопатецька отримає 51 очко у залік рейтингу Жіночої тенісної асоціації (WTA), однак становище в рейтингу зміниться лише за два тижні, 28 січня.

Нагадаємо, що в 2018 році українка виграла два турніри ITF Pro Circuit з призовим фондом $15 тисяч в Антальї (Туреччина) і угорському місті Байя.

На вяликой Расии пациентов в больницах лечат на калидорах

$
0
0
В Омске в городской медсанчасти пациенты вынуждены лежать в коридорах. В большинстве случаев это расеянцы, заболевшие пневмонией. Как сообщают очевидцы в чекистской соцсети «ВКонтакте», прибывающих размещать некуда, и те больные, которым уже лучше, пишут отказ от госпитализации, чтобы врачам можно было положить стариков и тяжелых больных.


Иллюстративное фото

В министерстве здравоохранения колонии корреспонденту «Сибирь.Реалий» заявили, что в курсе ситуации. Пояснив, что больных оставляют на носилках и кушетках в холлах из-за переполненности больницы. По словам собеседника, это вызвано резким ростом количества пациентов, их на 30% больше имеющихся коек. В течение 2–3 суток всех, кому это будет необходимо, обещают перевести в палаты.

Большинство пациентов были доставлены с ОРВИ. Медики связывают это с сезонным ростом заболеваемости. При этом вспышки инфекции, по данным местных властей, в регионе пока нет. Куда будут складировать ватников во время эпидемии можно только догадываться. Предполагаю, что места в сортирах и на лестничных площадках будут приравниваться к партеру.

Масштабный пожар на России: горит нефтеперерабатывающий завод

$
0
0
Прелестное завершение недели: на России вспыхнул нефтеперерабатывающий завод

В России горит нефтеперерабатывающий завод. Первые подробности

В воскресенье, 13 января, в Уфе (пока Российская Федерация) произошел пожар на нефтеперерабатывающем заводе (НПЗ). Об этом пишет Хроника.инфосо ссылкой на Информатор.

Возгорание, которому присвоен второй ранг сложности, произошло на улице Ульяновых в Орджоникидзевском районе Уфы в 9.10 по местному времени. Огонь впоследствии перекинулся на силовые кабели и технологическое оборудование.

“На момент прибытия первого пожарно-спасательного подразделения наблюдалось открытое горение силовых кабелей под напряжением на площади 150 квадратных метров”, – сообщил представитель МЧС Башкортостана. На этом основании ЧП присвоили сначала третий ранг сложности, который вскоре был изменен на второй. В целом к тушению пожара привлекли 76 ватников и 24 единицы техники.

“В настоящее время специалисты рассматривают одну причину возгорания - нарушение требований пожарной безопасности при эксплуатации электронагревательных приборов”, - сообщили в МЧС РФ.

"Аблажили, гады!". Военно-морские силы США усилят присутствие в Арктике

$
0
0
Военно-морские силы США планируют усилить присутствие в Арктике, чтобы противостоять России и КНР.

Военно-морские силы США усилят присутствие в Арктике - WSJ

Об этом говорится в статье Бена Кеслинга для американского издания The Wall Street Journal.

“Корабль Военно-морских сил США пройдет арктическими водами в течение следующих месяцев на выполнение так называемой операции по свободе судоходства, или ОСС... Это будет первая такая операция американских ВМС в Арктике”, - сообщает издание.

ВМС США также планируют разместить силы на ранее закрытой военной базе на острове Анак, Аляска. Этот остров, расположенный на границе Тихого океана и Берингового моря, имеет стратегическое значение, поскольку находится недалеко от Японии и Камчатки (пока РФ). Американская военная база была основана на этом острове в 1942-м году, во времена Второй мировой войны, и имела стратегическое значение во время Холодной войны, но была закрыта после реорганизации военных баз США 1997-го года.

“Среди новых средств, которые могут быть расположены на Анаке - корабли надводных сил, а также разведывательно-патрульный самолет P-8 Poseidon”, - передает автор слова Министра военно-морских сил США.

Кеслинг отмечает, что Арктика стала более активным регионом в военном и коммерческом плане из-за изменения климата и таяния льда летом, которое открывает морские пути в зонах, которые раньше были непроходными. Он приводит данные Национального центра снега и льда, согласно которых уровень арктического льда в 2018-м году был третьим самым низким со времени начала спутниковых исследований в 1970-х годах. Открытие новых трансарктичних путей позволит больший добычу энергоносителей, но также создаст угрозы для стран, чьи границы ранее были защищены толстым слоем льда у берегов.

Издание отмечает, что США вместе с союзниками нередко пользуются морскими правами свободного судноплавання, особенно в регионах территориальных споров, надеясь противостоять территориальным посягательствам некоторых стран.

“Десятки таких операций в Южно-Китайском море были направлены на сдерживание территориальных претензий Китая на острова и форпосты в этом регионе”, - отмечает Кеслинг.

Автор добавляет, что в Арктике такая операция будет первой в истории, однако конкретные порты и маршруты пока не разглашаются.

ВМС также готовят изменения в официальную военную доктрину в Арктике, которая должна увеличить внимание к надводным военным операциям, цитирует автор министра ВМС США, добавляя, что нынешняя доктрина пользуется преимущественно силами подводных лодок и самолетов.

“ВМС США также недавно прибегли к другим шагам для расширения присутствия в Арктике. Было основано то, что чиновники называют Вторым Флотом с фокусом внимания на действия в Северной Атлантике и усилением тренировок Морской пехоты для действий в условиях экстремального холода”, - отмечает автор и добавляет, что сейчас 600 морских пехотинцев США уже тренируются в Норвегии.

Статья Wall Street Journal напоминает, что Россия уже давно работает над усилением присутствия в Арктике с торговых и военных соображений, что включает в себя начало военных баз. В свою очередь, Китай в прошлом году обнародовал масштабную программу Арктической политики, объявив о стремлении создать “Арктический шелковый путь” и обеспечить свободу навигации в этом регионе.
Viewing all 41163 articles
Browse latest View live




Latest Images